ПОЛКОВНИК — в Україні воєначальник, а згодом—особа, що очолювала полкову козацьку адміністрацію. Спочатку полковників обирали на Козацьких Радах. З часів Визвольної війни 1648—1654 рр. виконував не тільки функції воєначальника, але й одночасно зосереджував у своїх руках цивільну і судову владу на території полку. Здебільшого призначався гетьманом або обирався на невизначенпй строк полковою Радою. Особу, яка тимчасово обіймала полковницьку посаду, називали наказним полковником.
«Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців», - говорив класик світового кінематографу Олександр Довженко. Давайте вивчати історію рідного краю, народу заради розвитку і процвітання нашої Батьківщини.