Історія України: 1800

лікар Єфрем Мухін (1766—1850), уродженець Слобожанщини, випускник Харківського колегіуму, згодом професор Московського університету, в рукописі своєї докторської дисертації (захищено в Геттінгені, 1804) вперше виклав основи рефлекторної теорії, основоположник анатомо-фізіологічного напряму в українській і російській медицині, розвинув учення про провідну роль головного мозку в життєдіяльності організму, підкреслював основну роль нервової системи у виникненні захворювань (теорія нервізму). За часів тоталітаризму основоположниками нервізму в країні називали С. П. Боткіна та І. П. Павлова. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
за декретом Надвірної канцелярії Австро-Угорської імперії лікарям, що практикували, дозволялося мати домашні аптеки, якщо в місці їхнього проживання на віддалі однієї милі не було жодної аптеки; лікарі мали право видавати хворим лише ті ліки, які були вказані у фармакопеї. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
у м. Кременчуці побудовано першу на українських землях велику державну лікарню Приказу громадського опікування. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
в містах Черкасах і Шполі засновано аптеки. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
Тимофій Смілівський (1769—1815) з України, професор ботаніки і хімії Петербурзької медико-хірургічної академії, переклав з латини працю К. Ліннея "Філософія ботаніки". Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
XVIII ст. — початок створення в Україні державних лікарень. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
XVIII ст. — на Закарпатті в першій половині століття при магістратах міст почали вводити посади штатних хірургів (цирульників). Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
XVIII ст. — у другій половині століття складено Устав цеху цирульників м. Києва, копія якого збереглася у справах губернської канцелярії в Архіві древніх актів при Київському університеті; це єдиний документ цехової медицини на Східній Україні, знайдений С. Верхратським 1941 р. За Уставом цирульники лікували всі поранення (у т. ч. вогнепальні), зубні, венеричні і шкірні хвороби; внутрішні хвороби офіційно не належали до компетенції цирульників, але оскільки лікарів було мало, то і їх вони нерідко лікували. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
XVIII ст. —аптекарських учнів ("гезелів") підготовляли трирічним стажуванням в аптеках молоді з чотирикласною освітою, навчання також відбувалося на аптекарських городах; після довготривалої сумлінної служби учні складали іспит на провізора; при наявності вакансії одержували звання аптекаря. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.