Журнал «Основа» почав виходити 1861 року в Петербурзі. Серед його авторів були найвідоміші українські письменники та вчені — Тарас Шевченко, Панько Куліш, Марко Вовчок, Степан Руданський, Леонід Глібов, Микола Костомаров. У часописі друкувалися літературні твори, історичні розвідки, статті з питань етнографії, фольклору, нариси про життя села, розповіді про українську культуру, мистецтво, освіту тощо. Більшість матеріалів були написані українською мовою. Часопис відстоював ідею навчання рідною мовою, закликав видавати якомога більше книжок, доступних селянам та іншим бідним верствам населення України.
Проте проіснувала «Основа»
недовго. Брак коштів змусив редактора Василя Білозерського в 1862 році
припинити видання українського літературного та науково-політичного часопису.
Спроба відродити журнал у 1863 році не увінчалась успіхом, бо саме тоді міністр
внутрішніх справ Росії Валуев видав таємний циркуляр про заборону друкувати
наукові праці та книги українською мовою. Отже, про український часопис з
політичним чи науковим спрямуванням не могло бути й мови. Тільки через двадцять
років з’являється друком видання, яке охоплювало проблеми української історії
та культури. Це був журнал «Киевская старина». Він виходив у 1882—1906 рр.
Видання
Центру пам’яткознавства Національної академії наук України.
Науково-популярне
видання «Український історичний календар-95». Додаток до журналу «Київська
старовина». К.: 1994, - 224 с.