Іван Франко (1856-1916) — український письменник, публіцист, науковець, громадський і політичний діяч.
Народився в с. Нагуєвичі на
Львівщині. Після закінчення Дрогобицької гімназії вступив
на філософський факультет Львівського університету. Разом із М. Павликом видавав
журнали «Громадський друг», «Дзвін», «Світ», де публікував нові твори. У
1880-ті роки кілька разів нелегально відвідав Київ, де встановив контакти з
діячами громади та одружився з Ольгою Хоружинською. 1893 р. одержав вчений
ступінь доктора філософії. Щоправда, очолити кафедру Львівського університету
Франкові не дали.
1890 р. за підтримки М. Драгоманова став співзасновником
Русько-української радикальної партії, яка неодноразово висувала Франка на
посаду посла віденського парламенту і галицького сейму, але без успіху.
Йому належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви «українці»
замість «русини». Був членом Чеського наукового товариства, Харківський
університет надав йому ступінь доктора наук, а Російська академія наук
присудила премію за працю «Стадії над українською народною піснею». Помер на
чужих руках — сини були в армії, дочка в Києві, дружина в лікарні. Поховали І.
Франка у Львові на Личаківському цвинтарі.
2006 – НБУ ввів в обіг монету «Іван Франко».
Джерела та література:
1. Історія України. Пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва, обов ’язкові для розпізнавання, персоналії, основні дати та події. Тестові завдання у форматі ЗНО / Земерова Т. - Тернопіль : Підручники і посібники, 2022. – 144 с.