Ой у лузі червона калина

 Ой у лузі червона калина

Слова Е. Чарнецького

Музика народна

 

Ой у лузі червона калина похилилася.

Чогось наша славна Україна зажурилася.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимої

 

Марширують наші добровольці у кривавий тан

Визволяти наших українців з ворожих кайдан.

А ми наших братів-українців визволимо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

 

Гей, у полі ярої пшенички золотистий лай.

Розпочали стрільці українські з ворогами тан.

А ми тую ярую пшеничку ізберемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

 

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,

То прославить по всій Україні січових стрільців.

А ми тую стрілецькую славу збережемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

БАТОЗЬКА БИТВА 1652 р.

БАТОЗЬКА БИТВА 1652 р. — переможна битва козацького війська, очолюваного  Б. Хмельницьким, з польсько-шляхетським військом. Коронний гетьман М. Калиновськнй зосередив 50-тисячне військо в укріпленому таборі біля гори Батіг (неподалік сучасного с. Четвертинівки Вінницької обл). Тим часом Б. Хмельницький здійснив швидкий маневр й оточив вороже військо. Вранці 4 червня татарська кіннота, яку найняв український гетьман для підмоги, зав’язала бойові сутички з польською кіннотою, а козацькі полки перекрили всі шляхи для ворожого відступу, змусивши поляків відійти в укріплений табір. У ніч на 3 червня до козацького війська підійшли Чигиринський, Черкаський, Переяславський та Корсунський полки, і вранці козацьке військо розгорнуло навальний наступ. Бій, у якому загинуло майже все польське військо (були вбиті М. Калиновський і його син — коронний обозний, а також командир німецьких найманців 3. Пшиємський), тривав увесь день. Лише незначна частина шляхти врятувалася безладною втечею.

Сучасники високо оцінювали стратегічну майстерність Б. Хмельницького, порівнюючи його з карфагенським полководцем Ганнібалом. Внаслідок перемоги під Батогом великий регіон України був очищений від польсько-шляхетських поневолювачів. Магнати, шляхтичі кидали маєтки і тікали з України. Нестерпні умови Білоцерківського договору 1651 р. втратили свою силу. Козацькі війська знову зайняли Брацлавщину.

ЯНИЧАРКА

ЯНИЧАРКА (янчарка)—гвинтівка, якою користувалися козаки.

ЯНИЧАР

ЯНИЧАР — кримсько-татарський воїн, вимуштруваний із дітей-бранців у спеціальних військових таборах і вихований у войовничій ненависті до слов’ян (інаковірних).

ЯСНОВЕЛЬМОЖНИЙ

ЯСНОВЕЛЬМОЖНИЙ (світлійший, сіятельний)—титул українського гетьмана.

ЯСИР, ЯСИРНИК

ЯСИР, ЯСИРНИК (по-турецькому есир) —бранці, взяті в неволю протягом XV — 60-х років XVIII ст. турецько-татарськими нападниками в українських, російських і польських землях літні люди, молодь, діти. Частину бранців продавали в рабство на ринках Кафи (Феодосії) і Гезлева (Євпаторії) у східні країни. Певна кількість невільників залишалася в Криму для роботи на галерах, у копальнях та маєтках. Бранців іноді викуповували з неволі родичі або на пожертви запорозьких козаків. Відомі неодноразові втечі бранців на батьківщину. Доля бранців оспівана в українських думах та історичних піснях.

ПРИЛУЦЬКИЙ ПОЛК

ПРИЛУЦЬКИЙ ПОЛК — адміністративно-територіальна одиниця в Лівобережній Україні у другій половині XVII—XVIII ст. Створений 1648 р. У 1649 р. складався з 21 сотні. Козаки Прилуцького полку брали участі, у Визвольній війні 1648 — 1654 pp., повстаннях 1657—1658 pp. під проводом М. Пушкаря і Я. Барабаша. в антифеодальних селянсько-козацьких виступах 1687 p., 1689 p., російсько-турецьких війнах 1735—1739 pp., 1768 — 1774 pp. Ліквідований 1781 р.

«ПРИВІЛЕЙ ВІЙСЬКУ ЗАПОРОЗЬКОМУ»

«ПРИВІЛЕЙ ВІЙСЬКУ ЗАПОРОЗЬКОМУ» — жалувана грамота царя Олексія Михайловича від 27. ІІІ. І654 р. про підтвердження березневих статей 1654 р. Царский уряд зобов'язувався зберігати автономні права України у складі Російської держави, зокрема органи управління на чолі з виборним гетьманом, козацьке військо, привілеї старшини, місцеве звичаеве право, військово-адміністративний устрій і порядки, які існували в Україні.

ПРАПОР, КОРОГВА, ЗНАМЕНО

ПРАПОР, КОРОГВА, ЗНАМЕНО — полотнище певного розміру і кольору (з емблемою або без неї), прикріплене до древка. В Україні XVI—XVII ст. відомі прапори Запорозького низового війська, гетьманів, окремих полків, київського магістрату та ін. На прапорах зображали сонце, місяць, зірки. Емблемою на багатьох козацьких знаменах була фігура козака з рушницею або зображення святих Юрія та Михайла.

ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА

ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА — історична назва частини України в 1667 — 1793 pp., шо охоплювала територію сучасної Київської, Черкаської, Кіровоградської, Житомирської, Вінницької, Хмельницької, Рівненської та Волинської областей. Термін «Правобережна Україна» з'явився після Андрусівського перемир'я 1667 p.,коли Лівобережна з Києвом і 30—40-верстовою зоною навколо нього залишилися в складі Російської держави, а територія на захід від Дніпра відійшла до Польщі.

ПОЛКОВІ МІСТА

ПОЛКОВІ МІСТА — органічно зв'язані з козаччиною. З'явилися у першій чверті XVII ст. Першими полковими містами стали Корсунь, Чигирин, Черкаси, Біла Церква, Київ, Переяслав.

Кількість полкових міст збільшилася в роки Визвольної війни українського народу. Вони були основними осередками формування козацьких полків. Багато в чому завдяки містам, у тім числі й полковим, Україна досягла рівня соціально-економічного розвитку передових європейських країн.

Полковими центрами в різний час були Зіньків, Гадяч, Полтава, Миргород, Прилуки, Чернігів, Стародуб, Ічня, Іркліїв, Ніжин, Остер, Лубни, Кропивка, Умань, Брацлав, Вінниця, Овруч, Фастів, Могилів-Дністровський та інші міста. З'явилися вони і на Слобожанщині.

У 1783 p. полкова адміністративна система була повністю ліквідована і полкові міста втратили свої функції. Так завершилася козацька сторінка в історії українських міст.


ПОЛКОВНИК

ПОЛКОВНИК — в Україні воєначальник, а згодом—особа, що очолювала полкову козацьку адміністрацію. Спочатку полковників обирали на Козацьких Радах. З часів Визвольної війни 1648—1654 рр. виконував не тільки функції воєначальника, але й одночасно зосереджував у своїх руках цивільну і судову владу на території полку. Здебільшого призначався гетьманом або обирався на невизначенпй строк полковою Радою. Особу, яка тимчасово обіймала полковницьку посаду, називали наказним полковником.

ПОЛКОВИЙ СУД

ПОЛКОВИЙ СУД розглядав кримінальні та цивільні справи козацтва. Складався з полковника, полкового обозного, полкового судді, городового отамана і сотника тих козаків, справу яких розглядав суд. Ліквідований 1763 р., хоча в деяких місцях існував до 1770.

ПОЛКОВА СТАРШИНА

ПОЛКОВА СТАРШИНА — військова і цивільна адміністрація козацького полку в Україні. Очолював старшину полковник, під час його відсутності — обозний, що керував артилерією. Судовими справами відав полковий суддя. Полковий писар відповідав за діловодство і полкову канцелярію. Помічником полковника у військових справах був полковий осавул. Формально полкова старшина вважалася виборною, фактично посади отримували особи, призначені гетьманською адміністрацією. З 1722 р. полкові старшини призначалися Малоросійською колегією.

ПОЛКОВА СКАРБНИЦЯ

ПОЛКОВА СКАРБНИЦЯ — приміщення для зберігання скарбу (коштів), зброї, пороху.

ПОЛКОВА РАДА

ПОЛКОВА РАДА в Лівобережній Україні у другій половині XVII — на початку XVIII ст.—орган полкового самоврядування у козацькому війську. На полкову раду скликалися городові козаки для обрання старшини — полкової і сотенної — та для розв'язання питань військового і адміністративного характеру.

ПОЛКОВА КАНЦЕЛЯРІЯ

ПОЛКОВА КАНЦЕЛЯРІЯ — установа козацької полкової адміністрації в Україні, через яку полковник здійснював свою військову і цивільну владу. Керував канцелярією полковий писар.

ПЕРНАЧ, ШЕСТОПЕР

ПЕРНАЧ, ШЕСТОПЕР —вид булави, головний атрибут полковницької влади в XVII—XVIII ст. Це срібна або позолочена палиця у формі жезла з литою позолоченою верхівкою і шістьма ажурними перстнями (звідси й назва «пернач»).

ПЕРЕЯСЛАВСЬКИЙ ПОЛК

ПЕРЕЯСЛАВСЬКИЙ ПОЛК — адміністративно-територіальна і військова одиниця в Лівобережній Україні. Створений у 1648 р. із полковим містом Переяславом (тепер Переяслав-Хмельницький Київської обл.). У 1649 р. включав 19 сотень. Полк брав участь у Визвольній війні (16481654 рр ), у Чигиринських походах (1677 і 1678 рр.), Північній війні (1700—1721 рр.), російсько-турецьких війнах (1735—1739 та 1768—1774 рр.), Семилітній (1756— 1763 рр.) війні. Ліквідований 1781 р.

ПЕРЕЯСЛАВСЬКИЙ БІЙ

ПЕРЕЯСЛАВСЬКИЙ БІЙ у травні 1630 р. завершився перемогою українських козацько-селянських повстанців під керівництвом Федоровича над польським військом поблизу Переяслава. Цю перемогу оспівав Т. Г. Шевченко у поемі «Тарасова ніч».

ПЕРЕКОП

ПЕРЕКОП — широкий та глибокий рів із земляним валом на Муравському шляху між річками Мжа та Коломак. Споруджений українськими козаками в кінці XVI ст. (нині село Красноперекопського р-ну Криму).

ПАЛАНКА

ПАЛАНКА — адміністративно-територіальна одиниця (округ) у Новій Січі, виникнення якої обумовлене збільшенням населення на Запорожжі і ускладненням функцій управління і суду. Напередодні ліквідації Нової Січі там було вісім паланок. Населення наланок складалося переважно із козаків, але були тут і посполиті (селяни). Очолював паланку призначуваний Кошем полковник із військово-адміністративними та судовими функціями, а поселення — отаман.

ПАВОЛОЦЬКИЙ ПОЛК

ПАВОЛОЦЬКИЙ ПОЛК — адміністративно-територіальна військова одиниця в Правобережній Україні у другій половині XVII ст. Створений 1648 р. з центром у місті Паволоч (тепер село Попільнянського р-ну Житомирської обл.). Козаки полку брали участь у битвах під Пилявцями (1648), Зборовом (1649), Батогом (1652). Очолювали полк прославлений герой визвольної боротьби українського народу І. Богун (1657—1660), керівник селянсько-козацького повстання проти шляхетської Польші І. Попович (1661—1663). Полк ліквідовано на початку 70-х рр. XVII ст., коли населення півдня Київщини змушене було переселятися на Лівобережну Україну у зв'язку з навалою турецько-татарських загарбників.

ОХТИРСЬКИЙ ПОЛК

ОХТИРСЬКИИ ПОЛК — адміністративно-територіальна і військова одиниця в Слобідській Україні. Створений у 1655—1658 рр. для оборони південних кордонів України під нападів кримських і нагайських татар. Складався полк із 20 сотень, козаки яких брали участь у селянській війні під проводом Степана Разіна (1670—1671), у війнах проти Туреччини (1677 і 1678 рр.), в Азовських походах, Північній війні (1700—1721), російсько-турецькій війні (1735—1739), Семилітній війні (1756—1763). У зв’язку з ліквідацією царським урядом козацького самоврядування у 1765 р. полк було реорганізовано в гусарський, а козаків перетворено на військових поселенців.

ОХОТНИЦЬКІ ПОЛКИ

ОХОТНИЦЬКІ ПОЛКИ — наймані полки в Лівобережній Україні, сформовані гетьманським урядом у 70-х рр. XVII ст. для прикордонної служби, охорони гетьманської резиденції, придушення повстань тощо. Комплектувалися із добровольців, тобто охотннків, які платню одержували з гетьманської скарбниці.

ОХМАТІВСЬКА БИТВА

ОХМАТІВСЬКА БИТВА 1655 р. відбулася між українсько-російським військом під керівництвом Б. Хмельницького і В. Шереметьєва та польсько-шляхетськими загарбниками на чолі з С. Чарнецькнм 19—22 січня під с. Охматовим (нині Жашківського р-ну Черкаської обл.). У битві відзначився очолений І. Богуном Вінницький полк, несподіваний удар якого спричинив серед ворогів паніку. Польсько-татарське військо зазнало значних втрат і відступило із Правобережної України.

ОТАМАН

ОТАМАН — ватажок, керівник куреня.

ОЛЕШКІВСЬКА СІЧ

ОЛЕШКІВСЬКА СІЧ заснована близько 1711 р. в Олешках (нині м. Цюрупинськ Херсонської обл.). Потрапивши після розгрому Петром І Запорозької Січі під владу кримських татар, козаки опинилися в тяжкому становищі. У 1714 р. вони звернулися до царського уряду з проханням дозволити повернутися в Україну. Не бажаючи ускладнювати взаємини з Туреччиною та кримським ханом, російський уряд відмовив козакам. Боротьба запорожців за повернення на батьківщину призвела у травні 1728 р. до повстання. Козаки скинули кошового отамана К. Гордієнка й рушили вгору по Дніпру. У березні 1734 р. царський уряд дозволив їм заснувати Нову Січ.

НАКАЗНИЙ ПОЛКОВНИК

НАКАЗНИЙ ПОЛКОВНИК — козак, із полкової старшини або сотників, що тимчасово обіймав посаду полковника. Призначався гетьманським універсалом.

ЛЬВІВСЬКИЙ ЛІТОПИС

«ЛЬВІВСЬКИЙ ЛІТОПИС» створений у першій половині XVII ст., знайдений у Львові на початку XIX ст. Автор літопису, час і місце створення невідомі. Охоплює період з 1498 по 1649 рр. Широко висвітлює визвольну боротьбу українського народу 30-х рр. XVII ст., особливо козацького повстання 1630 р. на чолі з Т. Федоровичем (Трясилом), зруйнування І. Сулимою фортеці Кодак (1635), козацькі повстання 1637, 1638 рр. на чолі з Павлюком, Остряницею. Описано хід битви під Жовтими Водами.

ЛУБЕНСЬКИЙ ПОЛК

ЛУБЕНСЬКИЙ ПОЛК — адміністративно-територіальна і військова одиниця в Лівобережній Україні в XVII—XVIII ст. Створений 1648 р. Першим полковником був Герасим Яськевич (1648—1649). Розподілений 1648 р. між Миргородським і Кропивецьким полками. Відновлений 1658 р. У 1714—1727 рр. полковим містом стали Лубни. Козаки Лубенського полку брали участь у народному повстанні під проводом М. Пушкаря, антифеодальних повстаннях 1687, 1689 і 1690—1691 рр., у Північній (1700—1721), російсько-турецькій (1735—1739), Семилітній (1756—1763) війнах. 1781 р. полк ліквідовано.

«ЛІТОПИС САМОВИДАВЦЯ»

«ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ» — козацький літопис XVII —початку XVIII ст. невідомого автора. Охоплював події в Україні 1648—1702 рр. У літописі найбільше уваги приділено висвітленню Визвольної війни, яскраво описано переможні битви українського війська на чолі з Б. Хмельницьким під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями.

ЛИТАВРИ

ЛИТАВРИ (тулумбаси)—ударний музичний інструмент. Казаноподібний мідний або латунний корпус з натягнутою зверху шкіряною мембраною. Литаври використовувалися козаками для скликання ради. Козак, що вигравав відповідні мелодії ударами двох палиць, називався політаврик.

«ЛИЗОГУБІВСЬКИЙ ЛІТОПИС»

«ЛИЗОГУБІВСЬКИЙ ЛІТОПИС» («Летописец, или описаніе краткое знатнейших действ и случаев, что в котором году деялося в Украине малороссійской обеих сторон Днепра и кто именно когда гетманом был козацким») — український літопис-хроніка подій в Україні початку XVI — кінця XVII ст. Складений 1742 р. Автором вважають генерального обозного Я. Ю. Лизогуба (1675—1749).

КРОПИВНЯНСЬКИЙ ПОЛК

КРОПИВНЯНСЬКИЙ ПОЛК — адміністративно-територіальна і військова одиниця в 50-х рр. XVII ст. в Україні. Створений 1648 р. Полковим центром було містечко Кропивна (тепер село Золотоніського р-ну Черкаської обл.). Очолював його сподвижник Б. Хмельницького — Ф. Джалалій. Кропивнянські козаки брали участь у Зборівській, Берестецькій, Батозькій та інших битвах. Ліквідований у 1658 р.

КОШОВИЙ ПИСАР

КОШОВИЙ ПИСАР — писар у Запорозькій Січі, який відав усім діловодством Коша. Обирався на козацькій раді; посаду цю, як правило, займав протягом багатьох років. Зовнішнім знаком гідності був каламар (чорнильниця) у срібній оправі, який він тримав за поясом, а за правим вухом — перо.

КОРОГВА, ХОРУГВА

КОРОГВА, ХОРУГВА — бойовий прапор у військових підрозділах українського козацтва; військовий підрозділ кінноти в польській армії XVI—XVII ст. (50—120 воїнів); церковне знамено із зображенням релігійних символів (Христа, святих).

КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО

КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО — збройні сили України XVI—XVIII ст. Виникло в ході тривалої боротьби народу проти іноземних загарбників та феодального гноблення. Найпершою організаційною формою козацького війська були окремі загони-ватаги. З утворенням Запорозької Січі утвердилися основні принципи комплектування і мобілізації козацького війська. Із Запорожжя поширилася назва української армії — Запорозьке Військо (XVI—XVIII ст.). З середини XVII ст. козаків, які жили за межами володінь Запорозької Січі, називали городовими, на відміну від запорожців — низових.

КОЗАЦЬКА СТАРШИНА

КОЗАЦЬКА СТАРШИНА — обраний демократичним шляхом керівний військовий та адміністративно-політичний склад українського козацтва. Виникла із його появою. В початковий період існування козацтва керували загонами лише ватаги, яких називали отаманами. Подальшого організаційного оформлення інституція старшинства набула в період упорядкування Запорозької Січі, де з'явилися посади кошового отамана, обозного, осавулів, писарів, суддів та курінних отаманів.

КОЗАЦЬКА РАДА

КОЗАЦЬКА РАДА — загальне козацьке зібрання, орган козацького управління в Україні XVI—XVIII ст. На раді вирішувалися питання внутрішньої і зовнішньої політики, військові, адміністративні, судові справи, переобирали гетьмана і козацьку старшину. На Запорозькій Січі козацька рада була найвищим органом.

Рада відбувалася там, де було зібране військо. Скликав її гетьман, на Січі — кошовий. Полкові ради скликав полковник, сотенні — сотник, куренні — курінний отаман, паланкові — паланкові отамани. Козацька рада була найвищою законодавчою, адміністративно-правовою установою війська і держави. Традиційними місцями проведення козацьких рад була Січ, урочище Маслів Став (с. Маслівка Миронівського р-ну Київської обл.), міста Корсунь, Канів та ін. У раді брали участь козаки, а також представники православного духовенства, селяни, міщани. Військові ради об’єднували запорозьких, городових і реєстрових козаків.


КИЇВСЬКИЙ ПОЛК

КИЇВСЬКИЙ ПОЛК — адміністративно-територіальна і військова одиниця в XVII—XVIII ст. Створений 1648 р. Спершу центром був Київ, а з початку XVIII ст.— Козелець. Полковники: М. Кричевський (1648—1649), А. Жданович (1649—1653), Є. Пішко (1653—1654), П. Хмельницький (1654—1657) та ін. На час Визвольної війни складався з 17-ти сотень. Ліквідований 1781 р.

КВАРЦЯНЕ ВІЙСЬКО

КВАРЦЯНЕ ВІЙСЬКО — наймане військо Польщі (XVI—XVIII ст.), яке використовувалося для охорони державних кордонів, а також придушення повстань. У роки Визвольної війни українського народу військо кинули проти повстанців, але козаки розгромили кварцяні полки в битвах під Жовтими Водами, Корсунем та ін.

КАНІВСЬКИЙ ПОЛК

КАНІВСЬКИЙ ПОЛК — адміністративно-територіальна і військова одиниця в Україні. Створений 1648 р. Складався із 16-ти сотень. Полк брав участь у Пилявецькій (1648), Зборівській (1649), Берестецькій (1651), Батозькій (1652) битвах. Полковниками були С. Савич, Я. Лизогуб, І. Дмитренко та ін. Ліквідований 1712 р.

ЗНАЧКОВИЙ ТОВАРИШ

ЗНАЧКОВИЙ ТОВАРИШ — ранг, почесне козацьке звання. Запроваджене у другій половині XVII ст. Значкові товариші належали до козацької старшини, керували окремими військовими формуваннями, були помічниками полкових і сотенних старшин. Скасовано разом з іншими старшинськими рангами у 1785 р.

ЗИМІВНИК

ЗИМІВНИК — назва хутора-господарства у запорозьких козаків. Тут вони займалися господарством у період між військовими діями (особливо взимку). Виникли на початку XV ст. як господарства для утримання худоби, вирощування городини, хліба.

ЗВЯГЕЛЬСКИЙ ПОЛК

ЗВЯГЕЛЬСЬКИЙ ПОЛК створений 1648 р. 1649 р. під проводом полковника Тиші взяв Острог — одну з найміцніших польських фортець. Відіграв помітну роль у Визвольній війні українського народу 1648—1654 рр.

ЗАДУНАЙСЬКА СІЧ

ЗАДУНАЙСЬКА СІЧ — організація запорозьких козаків у гирлі Дунаю (1775—1828). Спочатку була заснована на лівому березі, неподалік теперішнього селища Вилково. Потім Січ перенесли на правий берег Дунаю. Зберегла традиційний устрій. Складалася, як і Запорозька Січ, з 38 куренів. Наприкінці XVIII ст. частину козаків було переселено на Кубань. Під час російсько-турецької війни 1828 р. 1500 задунайських козаків перейшли на бік Росії й відзначилися у боях проти Туреччини. Після війни царський уряд дозволив задунайцям оселитися між Маріуполем і Ногайськом, де було сформоване Азовське козацьке військо.

ДОНСЬКЕ КОЗАЦТВО

ДОНСЬКЕ КОЗАЦТВО — сформувалося в XVI ст. на Нижньому і Середньому Дону переважно з російських селян-втікачів. Підтримувало тісні військові, економічні, політичні та культурні зв’язки із запорожцями.

ДНІПРОВІ ПОРОГИ

ДНІПРОВІ ПОРОГИ — виходи на поверхню гранітів, гнейсів та інших порід у руслі Дніпра. Відомо 9 порогів: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситець (Ревучий), Вовницький, Будило, Лишній, Вільний. Затоплені в 1927—1932 рр. при спорудженні Дніпрогесу.

ДЕЙНЕКИ

ДЕЙНЕКИ (у перекладі з турецької — люди, озброєні киями) — селянська голота, наймити, які в 1657—1658 рр. брали участь у народних повстаннях на Лівобережжі України під проводом М. Пушкаря. На початку 1658 р. М. Пушкар організував з дейнеків полк, який разом із повсталими селянами й козаками боровся проти найманого війська І. Виговського та загонів кримських татар.

ГОРОДОВІ КОЗАКИ

ГОРОДОВІ КОЗАКИ — офіційна назва українських козаків Лівобережної України (другої пол. XVII — поч. 80-х рр. XVIII ст.). Мали власну землю, були звільнені від податків, юридично — вільні. Ділилися на кінних (брали участь у військових походах) і піших (несли сторожову службу), а у XVIII ст. з'явилася ще й незначна частина «тяглих», які виконували різні повинності.

ГЕТЬМАН НАКАЗНИЙ

ГЕТЬМАН НАКАЗНИЙ — титул тимчасових заступників гетьмана в українському козацькому війську, з 1648 р.—в Українській державі. Виконував усі обов'язки гетьмана. Деякі наказні гетьмани очолювали державу протягом кількох років (Я. Сомхо — в 1660—1663 рр., П. Полуботок —у І722—1724 рр,).

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ХОРУНЖИЙ

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ХОРУНЖИЙ — вища службова особа гетьманської адміністрації. До офіційних обов’язків належала охорона головного прапора козацького війська. Відав військовими справами. Брав участь у засіданнях Генерального суду, дипломатичних переговорах.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПІДСКАРБІЙ

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПІДСКАРБІЙ — вища службова особа гетьманської адміністрації, відав фінансами.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПИСАР

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПИСАР належав до найвищого щабля генеральної старшини й очолював Генеральну військову канцелярію. Проводив дипломатичну роботу (листування, прийом послів, підготовка угод, договорів, універсалів). готував питання для розгляду на козацькій раді, брав участь у засіданнях Генерального суду, виконував обов'язки наказного гетьмана. Як правило, генеральні писарі були вихованцями Киево-Могилянської колегії (академії), володіли кількома іноземними мовами, добре знали граматику, юриспруденцію, військову справу.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ОСАВУЛ

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ОСАВУЛ — виша службова особа гетьманської адміністрації. До його обов'язків входило: нагляд за складом війська і спорядженням, ведення козацьких реєстрів, розслідування особливо важливих справ. Виконував також обов'язки наказного гетьмана. Генеральних осавулів було два.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ОБОЗНИЙ

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ОБОЗНИЙ — перша особа після гетьмана. В особливих ситуаціях призначався наказним гетьманом. У генеральній військовій канцелярії вів військові справи, відав артилерією, засідав у Генеральному суді.

ГЕНЕРАЛЬНА КОЗАЦЬКА СТАРШИНА

ГЕНЕРАЛЬНА КОЗАЦЬКА СТАРШИНА — вища центральна військова і цивільна адміністрація в другій половині ХУІІ-ХУІІІ ст., створена 1648 р. Б. Хмельницьким. До неї входили: генеральний обозний, генеральний суддя, генеральний писар, генеральний осавул, генеральний хорунжий, генеральний бунчужний, генеральний підскарбій. Всі ці посади були виборними.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ БУНЧУЖНИЙ

ГЕНЕРАЛЬНИЙ БУНЧУЖНИЙ — вища службова особа гетьманської адміністрації. Формальним обов’язком була охорона та захист гетьманського бунчука, фактичним — виконання адміністративних дипломатичних та судових доручень. У військових походах командував загоном козаків.

ГЕНЕРАЛЬНА ВІЙСЬКОВА РАДА

ГЕНЕРАЛЬНА ВІЙСЬКОВА РАДА — вищий політичний військовий і адміністративний орган у 1648—1750 рр. Обирала гетьмана, розглядала політичн., військові, фінансові, судові, адміністративні справи.

ГЕНЕРАЛЬНА ВІЙСЬКОВА КАНЦЕЛЯРІЯ

ГЕНЕРАЛЬНА ВІЙСЬКОВА КАНЦЕЛЯРІЯ — центральна установа адміністрації українського гетьмана XVII—XVIII ст. Через генеральну військову канцелярію гетьмани здійснювали військову і цивільну владу. Очолював канцелярію генеральний писар, якому підпорядковувалися військові канцеляристи. Перебувала канцелярія там, де знаходилася резиденція гетьмана (Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів). Генеральну війському канцелярію ліквідували в 1728 р., але 1734 р. її знову відновили. Остаточно генеральну військову канцелярію ліквідовано 21. XI. I764 р.

ВИБОРНІ КОЗАКИ

ВИБОРНІ КОЗАКИ — козаки, які за власним бажанням із власною зброєю, спорядженням і кіньми відбували військову службу. Користувалися всіма козацькими привілеями. 1735 р. сенат видав указ «Правління гетьманського уряду», відповідно до якого и Лівобережній Україні було складено списки, за якими до Запорозького війська зараховано 30 тис. виборних козаків. Після ліквідації Запорозької Січі вони прирівнювалися за суспільним станом до державних селян.

БУНЧУКОВІ ТОВАРИШІ, ПІДБУНЧУЖНІ

БУНЧУКОВІ ТОВАРИШІ, ПІДБУНЧУЖНІ —помічники бунчужного, що на урочистих церемоніях носили малі бунчуки за гетьманом. У походах виконували доручення гетьмана. Посаду бунчукових товаришів введено наприкінці XVII ст., а скасовано 1764 р.

БУЗЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО

БУЗЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО започаткував полк, сформований 1769 р. з українських козаків генералом О. Прозоровським. Полк брав участь у російсько-турецькій війні 1768-1774 рр. 1775 козаків поселили на землях по Південному Бугу, де вони заснували села Раковицю, Матвіївку, Касперівку, Новопетрівське, Михайлівку, Троїцьке та ін. (тепер у Вознесенському та Новоодеському районах Миколаївської обл.). Бузький козацький полк брав участь у російсько-турецькій війні 1787—1791 рр. і відзначився в битвах під Очаковом, Бендерами, Акерманом. Кілією, Ізмаїлом та ін. 1797 р. Бузьке козацьке військо було ліквідоване. 1803 р. підновлене у складі трьох п'ятисотенних полків, які брали участь у війнах проти Туреччини (1806—1812 рр.) і Франції (1812—1814 рр ). Остаточно ліквідоване Бузьке козацьке військо 1817 р.

БІЛОЦЕРКІВСЬКА УГОДА

БІЛОЦЕРКІВСЬКА УГОДА між польським урядом і гетьманом Б. Хмельницьким укладена 28. ІХ. 165І р. За цією угодою шляхті поверталися маєтності в Україні. Козацький реєстр з 40 тис. скорочувався до 20 тис. воїнів. Український гетьман втрачав право дипломатичних зносин з іноземними державами, а також мав розірвати угоду з кримським ханом. У травні 1652 р. Б. Хмельницький анулював цю угоду.

БЕНДЕРСЬКА КОНСТИТУЦІЯ

БЕНДЕРСЬКА КОНСТИТУЦІЯ проголошена 17 квітня 1710 р. з приводу обрання (в Бендерах) гетьманом України генерального писаря Пилипа Орлика. Згідно з цією Конституцією обмежувалася влада гетьмана і встановлювався своєрідний козацький парламент. Обиралася старшинська рада, до якої мали входити не тільки генеральна старшина і полковники, а й «з кождого полку по единой значной і заслуженой особі». Збиралася рада тричі на рік. Конституція визначала повну незалежність України від Польщі та Росії, а також кордони держави. З Польщею вони мали проходити по річці Случ, як було за Б. Хмельницького. Протектором України Бендерська Конституція визнавала шведського короля Карла XII.

БЕКЕТИ (ПІКЕТИ)

БЕКЕТИ (ПІКЕТИ) — козацькі вартові на спостережних пунктах (караульні пости). Чергування на бекетах велося цілодобово.

БАЗАВЛУК (ЧОРТОМЛИК)

БАЗАВЛУК (ЧОРТОМЛИК) — острів у гирлі річок Чортомлика, Підпільної і Скарбної поблизу теперішнього села Капулівки Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. З 1593 р. по 1709 р. тут була розташована Запорозька Січ. У XIX — на початку XX ст. значна частина острова зруйнована весняними розливами Дніпра. Згодом залишки острова поглинуло Каховське водосховище.

АЗОВСЬКІ ПОХОДИ

 АЗОВСЬКІ ПОХОДИ 1695—1696 рр. — походи російських і українських козацьких військ на Азов і в пониззя Дніпра під час російсько-турецької війни (1686—1699 рр.). 15 липня 1695 р. російсько-українське військо обложило Азов, але через відсутність флоту здобути його не змогло. Проте взяли Кизикермен, Тавань та інші турецько-татарські фортеці. Збудувавши за допомогою українських козацьких корабелів протягом зими 1695/96 рр. військовий флот на Дону, військо під командуванням А. С. Шеїна і українські козаки на чолі з Я. Лизогубом навесні наступного року знову взяли в облогу Азов, а флот заблокував фортецю з моря. Після двох днів штурму турецький гарнізон капітулював. Вирішальну роль у взятті Азова відіграли українські козацькі війська. Зруйнування турецько-татарських фортець у пониззі Дніпра стало ще одним етапом розширення володінь Російської імперії.

АЗОВСЬКЕ СИДІННЯ

АЗОВСЬКЕ СИДІННЯ — героїчна оборона запорозькими та донськими козаками Азова від турецьких військ 1637—1642 рр. Влітку 1637 р. козаки несподівано оточили Азов і після двомісячної облоги здобули фортецю, визволивши майже 2 тис. невільників.

АЗОВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО

АЗОВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО сформоване царським урядом 1828 р. з козаків Задунайської Січі, які після російсько-турецької війни повернулися з Туреччини на батьківщину. Їх було поселено в Катеринославській губернії для охорони західного узбережжя Азовського моря. Наказним отаманом призначили Й. Гладкого. У 1862—1864 рр. цар примусово переселив Азовське козацьке військо на Північний Кавказ. Невдоволені азовці підняли повстання, жорстоко придушене російськими сатрапами. Ліквідоване 1865 р.

Шевченко. Євген Маланюк

 

Шевченко

Не поет — бо це ж до болю мало,

Не трибун — бо це лиш рупор мас,

І вже менш за все — «Кобзар Тарас»,

Він, ким зайнялось і запалало.

 

Скорше — бунт буйних майбутніх рас,

Полум’я, на котрім тьма розстала,

Вибух крові, що зарокотала

Карою за довгу ніч образ.

 

Лютий зір прозрілого раба,

Гонта, що синів свяченим ріже, —

У досвітніх загравах — степа

З дужим хрустом випростали крижі.

 

А ось поруч — усміх, ласка, мати

І садок вишневий коло хати.

Євген Маланюк

Здоров’я, хворість, старість, смерть

 

Здоров’я, хворість, старість, смерть


Здоров’я всьому голова.

                    *

Найбільше багатство — здоров'я.

                    *

В здоровому тілі — здоровий дух.

                    *

Здоровий, як хрін.

                    *

Здорова, як вода.

                    *

Веселий сміх — здоров’я.

                    *

Молодого кров гріє.

                    *

Світ великий — було б здоров’я!

                    *

Загоїться, поки весілля скоїться.

                    *

Здоров'я виходить пудами, а входить золотниками.

                    *

Добрі жорна все перемелють.

                    *

На добрий камінь що не дай, то змеле.

                    *

Хоч мале, та вузлувате.

                    *

Поганому животу і пироги вадять.

                    *

На плохенький животик і мед не йде в ротик.

                    *

Коли немає сили, то й світ не милий.

                    *

Пар кісток не ломить.

                    *

Здоров’я маємо — не дбаємо, а погубивши — плачемо.

                    *

Держи голову в холоді, а ноги в теплі — будеш жить вік на землі.

                    *

У ворожки лікуватись — без здоров’я остатись.

                    *

Надвоє бабка ворожила: або вмре, або буде жива.

                    *

Ворожка — на той світ дорожка.

                    *     

Люди часто хворіють, бо глядітись не уміють.

                    *

Не смерть страшна, а недуга.

                    *

Де болить — там і торкаєш кожну мить.

                    *

Перейшов на ліки — пропав навіки!

                    *

Хвороба нікого не красить.

                    *

Біль без язика, але каже, де болить.

                    *

Болить бік дев’ятий рік, та й досі до болю не привик!

                    *

Червоне яблучко, та всередині черв’ячок.

                    *

Капуста гарна, та качан гнилий.

                    *

Верба товста, та всередині пуста.

                    *

Великий дуб, та дуплинастий, а маленький — та натоптаний.

                    *

Скрипливе дерево довго живе.

                    *

Скрипливе дерево здорове перестоїть.

                    *

Скрипуче колесо довше ходить.

                    *

Молодість — буйність, а старість — не радість.

                    *

Золотий час — юнацькі літа!

                    *

Двічі молодим не бути.

                    *

Літа пливуть, як вода!

                    *

Запізнайте світа, поки служать літа!

                    *

Рожа червона, та й та блідне.

                    *

На свіжий цвіт і бджола сідає, а зів’ялий обминає.

                    *

Нове ситечко на кілочку, а як пристаріється — садять квочку.

                    *

Проти віку нема ліку.

                    *

Був кінь, та з’їздився.

                    *

Старий багато знає, а ще більше забув.

                    *

Забув віл, як телям був.

                    *

Старий хоче спати, а молодий — гуляти.

                    *

Старому подушечки, а молодому ігрушечки.

                    *

Старе — як мале: що побачить, того й просить.

                    *

Їв би паляниці, та зубів нема.

                    *

Кортить бабі шкуринка, та не вкусить.

                    *

Старий кіт, а масло любить.

                    *

Добрі ті зуби, та кисіль їдять!

                    *

Кисіль зубів не псує!

                    *

Не по зубах мені ці горішки!

                    *

Як молодим був, то сорок вареників з’їдав, а тепер хамелю-хамелю і насилу п’ятдесят умелю!

                    *

Старому та слабому годи завше, як малому.

                    *

Сподівався дід на обід, та й, не ївши, спати ліг.

                    *

Старому від хати вже нікуди шкандибати!

                    *

Старому піч — як малому колиска.

                    *

Годуй діда на печі, бо й сам будеш там!

                    *

Саме варило бабу постарило.

                    *

Пішли мої літа, як вітер круг світа.

                    *

Пройшов вік, як батогом хляснув!

                    *

Старій бабі і на печі ухаби.

                    *

Не буде баба дівкою.

                    *

І чорт на старість з монахи пішов!

                    *

Згадала баба дівич-вечір.

                    *

Старість то старість, а без віжок не вдержиш!

                    *

Пішов наш старий у танець, як мокрий горобець.

                    *

Був колись горіх, та звівся на сміх.

                    *

Старий, як світ.

                    *

І не мірошникує, а голова борошном припала.

                    *

Старість іде і хвороби веде.

                    *

Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом.

                    *

Старість — не радість, горб — не користь.

                    *

Старість — не радість, а смерть — не весілля.

                    *

Старість — не радість, а вмирать не хочеться.

                    *

Одної смерті не минеш, а двох не буде.

                    *

Смерть одна, а хвороб багато.

                    *

Смерть та родини не ждуть доброї години.

                    *

Смерть вістки не посилає.

                    *

Смерть не за горами, а за плечами.

                    *

Пішов на дно раків ловить!

                    *

Недовго вже йому ряст топтати!

                    *

Як хрипить у грудях, не буть йому в людях.

                    *

Перед смертю не нажитися.

                    *

Уже я поправлюсь, мабуть, попові в калитку.

                    *

Нашій Катрі полегшало: то не їла, а тепер і не балакає.

                    *

Горе тому, що земля на йому!

                    *

Мертвого з гробу не вертають.

                    *

З могили і калачем не виманиш!

                    *

Лучче годувати, як поминати.

                    *

Боятися смерті — на світі не жить!

                    *

Смерть боїться того, хто з нею бореться.