Григорій Сковорода (1722-1794) — видатний український просвітитель, філософ, поет, композитор.
Народився на Полтавщині в сім'ї
козака, навчався в Києво-Могилянській академії. Служив у придворній хоровій
капелі імператриці Єлизавети в Петербурзі, побував у багатьох європейських
країнах. Викладав у Переяславському та Харківському колегіумах, служив домашнім
учителем у поміщика С. Томари в с. Ковраї на Переяславщині. Тут почав писати
вірші українською та латинською мовами, які стали основою його поетичної збірки
«Сад божественних пісень». Також Сковорода автор книги «Байки харківські».
Проте йому заборонили займатися викладацькою діяльністю через розходження
концепції моралі з офіційною церковною. Останні 25 років життя мандрував
Україною, мешкаючи и маєтках приятелів, писав твори та проповідував свої
філософські погляди. Помер у с. Пан-Іванівці на Харківщині в домі свого
приятеля А. Ковалевського. Епітафія «Світ ловив мене, та не впіймав», на думку
вчених, характеризує Сковороду як першого екзистенціаліста.
Джерела та література:
1. Історія України. Пам'ятки
архітектури та образотворчого мистецтва, обов ’язкові для розпізнавання,
персоналії, основні дати та події. Тестові завдання у форматі ЗНО / Земерова Т.
- Тернопіль : Підручники і посібники,
2022. – 144 с.