Йосиф Сліпий (1892-1984) — патріарх Української греко-католицької церкви.
Його справжнє прізвище —
Коберницький-Дичковський, прізвище Сліпий узяв на честь свого діда; за
переказами, одного з предків осліпили за участь у повстанні Мазепи проти Петра
І.
Народився на Тернопільщині.
Освіту здобув у духовних та світських навчальних закладах Європи. Перетворив
Львівську семінарію на Греко-католицьку богословську академію, був дійсним
членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, членом-куратором Українського
національного музею у Львові, заступником голови Українського католицького союзу.
У листопаді 1944 р., після смерті А. Шептицького, став митрополитом УГКЦ. 1945
р. заарештований і невдовзі засуджений до восьми років ув'язнення за «ворожу
діяльність проти УРСР, співпрацю з німецько-фашистськими окупантами». У 1953,
1957, 1962 рр. відбулися нові судові процеси над митрополитом. Усього провів у
таборах СРСР 18 років. 1963 р. його вислали за межі СРСР завдяки захисту з боку
Папи Римського Іоанна XXIII, Президента СІІІА Дж. Кеннеді та інших відомих
політичних і громадських світових діячів. У Римі заснував Український
католицький університет (нині працює у Львові), відновив діяльність
Українського богословського наукового товариства, звів у Римі собор Св. Софії,
підтримував діяльність Українського Вільного Університету в Мюнхені
(Німеччина). 1975 р. офіційно прийняв титул патріарха помісної Української
греко-католицької церкви. Помер у Римі, перепохований у соборі Св. Юра уЛьвові.
Джерела та література:
1. Історія України. Пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва, обов ’язкові для розпізнавання, персоналії, основні дати та події. Тестові завдання у форматі ЗНО / Земерова Т. - Тернопіль : Підручники і посібники, 2022. – 144 с.