Київська Русь (Русь, Давня Русь) - середньовічна східнослов'янська держава зі столицею в Києві, яка існувала у IX—XIII ст. на території, що охоплювала в часи найбільшої могутності територію від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів’їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході. Ооб’єднала під владою династії Рюриковичів східнослов'янські та фіно-угорські племена. Після смерті князя Ярослава у 1054 р. держава вступила в тривалий період занепаду та феодальної роздробленості. Винятком становить правління ВолодимираМономаха та його сина Мстислава, які на певний час спромоглись консолідувати владу. Зміни в торгових маршрутах значно підірвали економічну значимість, тоді як нападки половців позбавили багатства й енергії. Суперництво регіональних правителів за титул Великого князя також ослабили Русь. В 1240 р. більшість князівств потрапили в політичну залежність від Золотої орди. Київська державність була продовжена західними князівствами Галичини та Волині, однак в XIV ст. дані землі були поглинуті Польським королівством та Великим князівством Литовським відповідно.
2016 – НБУ ввів в обіг монету «Київська Русь».
Джерела та література:
Методична розробка для організації самостійної роботи студентів "Короткий термінологічний словник з Історії України" для студентів усіх форм навчання / Укл. Потіха О. Б. - Тернопіль, 2018. - 46 с.