Острозький Костянтин-Василь Костянтинович (1526—1608) —укр. політ. і культ. діяч, князь. Народився у Дубно (тепер Рівн. обл.). Володів великими маєтностями на Волині, Київщині, Поділлі та в Галичині. Був старостою володимир-волин., маршалком волин. (з 1550), воєводою київ. (з 1559) і сенатором (з 1569). Острозький — одна із найвпливовіших політ. постатей того часу. Був претендентом на пол. престол після смерті Сигізмунда II Августа (1572) і моск. трон після смерті царя Федора Івановича (1598). Острозький, послідовно захищаючи укр. Політ. права, став одним з лідерів опозиції, яка не підтримувала укладення Люблін. унії 1569 р. Виступав за те, щоб Україна увійшла на рівних правах з Польщею і Литвою до нового федеративного держ. об’єднання — Речі Посполитої. Підтримував зв’язки з козаччиною, хоча брав участь у боротьбі з козацьким повстанням під проводом К. Косинського і не підтримав повстання С. Наливайка 1594—96 рр. Острозький відіграв значну роль у нац.-культ. житті України II пол. 16 — поч. 17 ст. Засновник шкіл у Турові (1572), Володимирі-Волинському (1577), академії (бл. 1576—80) і друкарні (1578) в Острозі. З ініціативи О. в Острозі був створений гурток визначних діячів укр. культури, членами якого були Г. Смотрицький, Клирик Острозький, 3. Тустанівський, Д. Наливайко та ін. У 1581 р. на кошти О. був виданий перший повний текст Біблії староукр. мовою. Відігравав важливу роль у реліг. житті України. Не заперечуючи в принципі проти унії, виступав за те, щоб справа унії розглядалася на церковному соборі, а не вирішувалася тільки вищим духовенством. У 1596 р. під час Берестейського церковного собору очолив опозицію і виступив проти укладення Берестейської унії 1596 р. Помер в Острозі.
Джерела
та література:
1. Історія
війн і збройних конфліктів в Україні: енцкл. довід. / Авт.- упоряд. О. І.
Гуржій та ін. – К.: Вид. гуманіт. Л-ри, 2004. – 520 с.