Василь Стус (1938-1985) — український поет, літературознавець, правозахисник.
Народився в селянській родині
на Вінниччині. Закінчив історико-літературний факультет педагогічного інституту
міста Сталіно (Донецьк). Працював у школі, газеті, видав кілька збірок. За
участь в акції під час прем'єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих
предків» відрахований з аспірантури, втратив роботу. Приєднався до
правозахисного руху, 1972 р. засуджений вперше; у засланні відмовився від радянського
громадянства. 1979 р. приєднався до Української
Гельсінської групи, наступного року знову засуджений як небезпечний рецидивіст.
Його поетичні збірки виходили за кордоном, а в СРСР були заборонені; більшість
віршів, написаних в ув'язненні, знищено. 1985 р. німецький письменник Г. Белль
висунув Василя Стуса на здобуття Нобелівської премії з літератури, лауреатом
якої він так і не став. Помер у карцері. Посмертно став лауреатом
Шевченківської премії та Героєм України.
2008 – НБУ ввів в обіг
монету «Василь Стус».
Джерела та література:
1. Історія України. Пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва, обов ’язкові для розпізнавання, персоналії, основні дати та події. Тестові завдання у форматі ЗНО / Земерова Т. - Тернопіль : Підручники і посібники, 2022. – 144 с.