Кирило-Мефодіївське братство - українська таємна політична організація, існувала в Києві протягом грудня 1845 - березня 1847 рр. Спиралася на традиції українського визвольного й автономістського руху. Ініціаторами створення були В. Білозерський, М. Гулак, М. Костомаров, П. Куліш, О. Маркевич, членами - Г. Андрузький, О. Навротський, Д. Пильчиков, І. Посяда, М. Савич, О. Тулуб, з квітня 1846 р. - Т. Шевченко. Програмні документи - "Книга буття українського народу", "Статут Слов’янського братства Св. Кирила і Мефодія", підготовлені М. Костомаровим, та "Записка", написана В. Білозерським. Головне завдання братства - побудова майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення низки реформ: створення демократичної федерації слов’янських народів на принципах рівності і суверенності на чолі з Україною; знищення царизму, скасування кріпосного права та станів; встановлення демократичних прав і свобод; зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури та освіти. Члени братства вели активну громадсько-політичну діяльність. У березні 1847 р. за доносом О. Петрова діяльність братства була викрита, а його члени заарештовані.
Джерела та література:
Методична розробка для організації самостійної роботи студентів "Короткий термінологічний словник з Історії України" для студентів усіх форм навчання / Укл. Потіха О. Б. - Тернопіль, 2018. - 46 с.
Кирило-Мефодіївське братство (КМБ)
Передумови створення:
На початку 40-х років
XIX ст. студенти й викладачі Київсько- університету організували таємний гурток
«Київська молода», учасники якого вивчали праці французьких
філософів-утопістів, цікавилися національно-визвольною боротьбою поляків,
чехів, хорватів та інших слов’янських народів. Поступово гурток оформився і
нелегальне товариство — Кирило-Мефодіївське братство (далі — КМБ) (1846 p.).
Організатори:
професор Київського університету М. Костомаров; студент (згодом
учитель Полтавського кадетського корпусу) В. Білозерський; чиновник М. Гулак;
викладач гімназії, письменник П. Куліш; поет Т. Шевченко. Учасники — молоді люди
віком 19-30 років, більшість з яких походила з дрібномаєтних дворян.
Мета діяльності:
утвердження національної української державності з демократичним ладом у конфедеративному
союзі слов’янських держав.
Програмні документи:
- «Статут Слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія», автор — В. Білозерський;
- «Закон Божий, або Книга буття українського народу», автор — М. Костомаров.
Програмні засади:
- ліквідація кріпосного права,
- національне визволення українського народу;
- створення конфедерації вільних слов’янських держав із демократичним ладом зі столицею в Києві;
- рівні політичні права для всіх слов’янських народів;
- повалення самодержавства і встановлення республіки;
- рівність громадян перед законом, скасування станів;
- ідеалізація козацького минулого України.
Течії:
- поміркована, або ліберальна, на чолі з М. Костомаровим та П. Кулішем; вважали КМБ легальною просвітницько-науковою організацією, в основі діяльності якої були християнські цінності та ідея слов’янської єдності; противники революційної боротьби; вважали, що поширення ідей КМБ сприятиме наближенню реформ;
- радикальна на чолі з М. Гулаком і Т. Шевченком; відстоювали ідею всенародного повстання, в ході якого буде встаної справедливий суспільний лад; намагалися перетворити КМВ бойову організацію.
Практична діяльність:
- поширення програмних документів;
- пропаганда ідей братства в університеті, військових училищах і інших навчальних закладах Києва;
- поширення творів Т. Шевченка;
- розробка проекту створення в Україні широкої мережі початкових навчальних закладів для всіх верств населення;
- збирання коштів на видання української книги;
- створення першої української абетки — «кулішівки» (за прізвищем її автора П. Куліша);
- встановлення контактів із литовськими, польськими, чеськими революціонерами, російським гуртком петрашевців.
Ліквідація КМБ:
У березні 1847 р. діяльність КМБ була припинена за доносом О. Петрова. Учасники братства були заарештовані та відправлені до Петербурга. Слідством керував сам Микола І. Братчики отримали різні покарання: Т. Шевченка віддали у солдати й заслали на 10 років без права писати й малювати; В. Білозерського заслано в Олонецьку губернію під нагляд поліції; М. Гулак три роки перебував у Шліссельбурзькій фортеці, після чого був засланий до Пермі. Всі вони (крім Т. Шевченка), були амністовані в 1855 р., після смерті Миколи І.
Значення діяльності КМБ:
- Перша спроба інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу визвольної боротьби.
- Уперше здійснено спробу об’єднати українську національну ідею із загальнолюдськими християнськими цінностями та ідеєю слов’янської єдності.
- Національне звільнення українців розглядалося в контексті загальноєвропейської боротьби поневолених народів.
- За своїми світоглядними принципами братство було схожим на такі європейські організації, як «Молода Італія», «Молода Ірландія», проте відкидало насильство як засіб досягнення мети.