Горлицька битва 1915 - контрнаступальна операція німецько-австрійських військ під час Першої світової війни на східному фронті (2 трав. (19 квіт.) — 23 (10) черв. 1915) з метою розгрому російського Південно-Західного фронту (командувач — генерал від артилерії М. Іванов) і повернення Галичини, втраченої після проведеної російськи військами Карпатської наступальної операції 1915. Здійснена силами угруповання генерала-фельдмаршала Августа Макензена (3-тя, 4-та і 11-та армії, загалом 220 тис. солдатів і 1050 гармат). Російські війська (3-тя, 4-та, 8-ма і 9-та армії) налічували 217 тис. солдатів і офіцерів, мали 1045 гармат. Завдяки великій перевазі в силі (вп’ятеро в артилерії і вдвічі — у піхоті, всього — майже 130 тис. осіб) в напрямку головного удару в районі Горлиці (нині м. Горліце, Польща) на 32-кілометровій ділянці військам Августа Макензена на 1-му етапі операції вдалося завдати значної поразки частинам російської 3-ї армії та здійснити глибокий прорив (взято в полон 140 тис. рос. солдатів). На 2-му етапі німецько-австрійські війська зайняли Львів, усю Галичину й відкинули росіян майже до старого австро-рос. кордону за Дністер та його приток Стрий.
Джерела та література:
Енциклопедія історії України:
Т. 2: Г - Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут
історії України.– К.: В-во "Наукова думка", 2004. – 688 с.: іл.