Галицька битва 1914 (18 серп. — 21 верес.) — стратегічна операція рос. Південно-Західного фронту (командувач фронтом – генерал від артилерії Микола Іванов) у Першій світовій війні з метою розгрому австро-угорських військ і оволодіння Галичиною. На фронті від р. Вісла до Румунії (бл. 400 км) рос. 3-й, 4-й, 5-й та 8-й арміям (70 піх. і кінних дивизій, бл. 700 тис. осіб) протистояли 2-га, 3-тя та 4-та австро-угорські армії (56 дивизій, бл. 830 тис. осіб). На початку операції в pайоні міст Краснік і Томашів (нині Томашув-Любельські, обидва в Польщі) російські війська північного крила фронту зазнали невдачі й відступили до м. Люблін (Польща). Водночас головні сили — 8-ма армія (генерал — О. Брусилов) і 3-тя армія (командувач — генерал від інфантерії М. Рузький) — здійснили Галицько-Львів. операцію 1914, розгромили під містами Золочів і Перемишляни 3-тю австро-угорську армію (командувач — генерал Р. Брудерман) і, розвиваючи наступ, завдали поразки частинам 2-ї австро-угорської армії (командувач — ген. Е. Бьом-Ермолі).
Пізніше росіяни зайняли Львів, вийшли на р. Сян
(нині Сан, приток Вісли) і карпатські перевали, оточили фортецю Перемишль (нині
м. Пшемисль, Польща). Втрати австро-угорських військ становили 336 тис. вбитими
та 120 тис. полоненими, Пд.-Зх. фронту — 227 тис. вбитими й полоненими. В
результаті операції зайнято Галичину й Буковину, з яких утворено Галицьке
генералі-губернаторство на чолі з графом Г. Бобринським.
Джерела та література:
Енциклопедія історії України:
Т. 2: Г - Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут
історії України.– К.: В-во "Наукова думка", 2004. – 688 с.: іл.