Четвертим Універсалом
Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку самостійною,
незалежною Державою. Почалася нова доба в історії українського народу. Проте
більшовицький уряд на чолі з Леніним бачив Україну частиною «єдиної і
неподільної» Росії. Більшовицькі війська, очолювані колишнім царським підполковником
Муравйовнм, рушили на Київ. У район Бахмача, що на Чернігівщині, було
направлено курсантів Київської військової школи імені Б.
Хмельницького, перед якими постало завдання за будь-яких умов зупинити
московську навалу, бо Уряд УНР вже не мав сил, які могли б захистити Україну.
Центральна Рада вислала на поміч останні резерви—116 чоловік. Це були студенти
київських вузів і учні старших класів гімназій. Більшість із них ледь навчилася
стріляти.
Війська УНР у складі
500 молодих вояк і 20 старшин зайняли оборону завдовжки п’ять кілометрів.
Озброєння в порівнянні з 6-тисячною більшовицькою армією було майже
символічним: гвинтівки, 16 кулеметів і одна гармата.
Вранці 27 січня 1918
р. більшовики почали наступ. Переконані в тому, що необстріляна молодь покинула
позиції, вони йшли в зімкнутих колонах п’яні, горланили пісні і бачили себе
переможцями. Вдарили кулемети, гвинтівочні залпи — й наступ захлинувся. Та тим
часом Муравйову залізницею надійшла підмога.
Було прийнято рішення
про відступ. З боєм проривався з оточення студентський курінь. Одна рота, не
зорієнтувавшись у темряві, вийшла на станцію Крути, не відаючи, що її уже зайняли
більшовики. Без патронів, ці юнаки стали легкою здобиччю карателів. Цілу ніч
мордували юнаків і, розтерзаних, кинули на станції. Селяни навколишніх сіл
поховали їх у братській могилі.
Самовідданий подвиг,
який здійснила українська молодь під Крутами, затримав швидке просування військ
Муравйова. Тільки 9 лютого 1918 р. більшовики захопили Київ, де жорстоко
розправилися з населенням. За неповними даними, тоді було вбито понад п’ять
тисяч осіб. На вулицях розстрілювали всіх, хто розмовляв по-українськи, носив
вишиванки або хоч якось симпатизував національному рухові. У Марийському парку
за наказом Муравйова розстріляли 200 учнів гімназій і училищ лише за те, що вони
значились у списках української юнацької військово-спортивної організації.
На початку березня
1918 р. українські війська звільнили Київ. 19 березня тіла замордованих у
Крутах юнаків перевезли до Києва й поховали з військовими почестями на
Аскольдовій могилі.
Пам'яті
тридцяти
На Аскольдовій
Могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів
українців,
Славних, молодих...
На Аскольдовій
Могилі
Український цвіт! —
По кривавій
по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла
знятись
Зрадника рука? —
Квітне сонце, грає
вітер
І Дніпро-ріка...
На кого завзявся
Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони
любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім
Заповіті
З славою святих,—
На Аскольдовій
Могилі
Поховали їх.
Павло
Тичина (1918)
1998 – НБУ ввів в обіг монету «80-річчя бою під
Крутами»
Джерела
та література:
Герої
Крут. Лицарський подвиг юних українців
29 січня 1918 року / упоряд. І. Ільєнко. – Дрогобич : Відродження, 1995. – 348
с.
Героїка
трагедії Крут / упоряд. В. І. Сергійчук. – Київ : Україна, 2008. – 464 с.
Крути.
Січень 1918 року. Документи. Матеріали. Дослідження. Кіносценарій / упоряд.
Я. Гаврилюк. – Київ : Просвіта, 2008. – 840 с.
Крути: збірка у пам’ять Крут /
упоряд.: О. Зінкевич, Н. Зінкевич. – Київ : Смолоскип, 2008. – 422 с.
Українська революція
1917–1921 рр.: подвиг героїв Крут. Матеріали наукових читань / відп.
ред.: В. Ф.Верстюк. – Київ : вид-во ім. Олени Теліги, 2008. – 176 с.
Стецюк
В. В. Повстання: поезії / В. В. Стецюк. – 2-е
вид., змінене та доп. – Кривий
Ріг : Видавець Роман Козлов, 2017 – 132
с.
Божко
О. Крути в документальних свідченнях / О. Божко // Київська старовина. – 1996.
– № 2–3. – С. 47–55.
Ткаченко
І. «Кривавляться стіни Крут…» [Григорій Піпський – герой Крут] / І. Ткаченко //
Дзвін. – 2002. – № 1. – С. 120–127.
Бій під
Крутами / Ю.Сорока. — Харків: Фоліо, 2015