Головну церкву найавторитетнішого монастиря Київської Русі заклав навесні 1073 р. преподобний Феодосій Печерський, на той час ігумен Печерського монастиря. «Велика Церква Печерська» — так називали її печеряни — започаткувала нову сторінку архітектури старокиївської традиції. З будівництвом Успенського собору остаточно утвердився тип церкви, що панував за наступних часів — однобанний, тринавний, хрещатий у плані храм. Будівельні роботи завершено в 1078 р. У 20-их рр. XVIII ст. храм отримав новий вигляд і нові архітектурні риси: церква, колись скромних розмірів, зведена за візантійською традицією, перетворилася на величну, розкішно декоровану споруду. Саме тоді склався той бароковий архітектурний ансамбль монастиря, що зберігся до 40-их років XX ст.
Джерела та література:
Власов В. С. Пам'ятки
архітектури та образотворчого мистецтва, обов'язкові для розпізнавання. Тестові
завдання / В. С. Власов. – Київ: Літера ЛТД, 2018. – 80 с.