1767

  • Київський магістрат затвердив Статут київських цирульників, у якому, зокрема, був такий 10-й пункт: "Ця майстерність цирульника має полягати в тому: голити, кров жильну та заскурну пускати, рани гоїти рубані, пробиті і стріляні, а особливо в вириванні зуба і в лікуванні французької і шолудної хвороб, у ставленні пластрів і у шліфуванні бритв". Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.