Проти української культури
Відразу після Переяславської ради царський уряд розпочав наполегливий
наступ на українську духовність, вважаючи її ліквідацію запорукою знищення
історичної окремішності української нації. Особливо нищівної наруги зазнавала
мова, як головний чинник національної означеності.
1720 р. Петро І заборонив книгодрукування українською мовою.
1729 р. Петро III звелів переписати з української мови на російську всі
державні постанови і розпорядження.
1763 р. З’явився указ Катерини II про заборону викладання українською мовою
у Києво-Могилянській академії.
1769 р. Синод розпорядився вилучити українські букварі з усіх шкіл.
1775 р. Було закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
1862 р. Закрито недільні й безплатні українські школи для дорослих.
1863 р. Видано Валуєвський циркуляр про заборону друкування книг
українською мовою та українського театру у Східній Україні.
1876 р. Видано Емський указ Олександра II про заборону ввезення українських
книг з-за кордону і підтекстування нот українською мовою.
1888 р. Олександр III заборонив вживати українську мову в офіційних
установах і давати українські імена під час хрещення.
1895 р. Видано розпорядження про заборону друкувати українські книги для
дітей.
1908 р. Указом Сенату національну культурну і просвітню діяльність в
Україні визнано шкідливою.
1933 р. У телеграмі Сталіна йдеться про припинення «українізації».
1938 р. Видано постанову РНК і ЦК ВКП(б) «Про обов’язкове вивчення
російської мови у школах національних республік і областей».
1958 р. Стаття 20 Основ Законодавства Союзу PCP і союзних республік про
народну освіту закріплює положення про вільний «вибір мови» навчання, вивчення за
бажанням учнів і батьків. Вивчення російської залишається обов’язковим.
1970 р. Видано наказ про захист дисертацій тільки російською мовою з
неодмінним затвердженням у Москві.
1983 р. Постанова ЦК КПРС про посилене вивчення російської мови, поділ
класів в українських школах на 2 групи та підвищення зарплати вчителям
російської мови.
1989 р. Постанова Пленуму ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської
мови як загальнодержавної».
1990 р. Верховна Рада СРСР прийняла «Закон про мови народів СРСР», де
російській мові надається статус офіційної.