БАЗАВЛУК (ЧОРТОМЛИК)

БАЗАВЛУК (ЧОРТОМЛИК) — острів у гирлі річок Чортомлика, Підпільної і Скарбної поблизу теперішнього села Капулівки Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. З 1593 р. по 1709 р. тут була розташована Запорозька Січ. У XIX — на початку XX ст. значна частина острова зруйнована весняними розливами Дніпра. Згодом залишки острова поглинуло Каховське водосховище.

АЗОВСЬКІ ПОХОДИ

 АЗОВСЬКІ ПОХОДИ 1695—1696 рр. — походи російських і українських козацьких військ на Азов і в пониззя Дніпра під час російсько-турецької війни (1686—1699 рр.). 15 липня 1695 р. російсько-українське військо обложило Азов, але через відсутність флоту здобути його не змогло. Проте взяли Кизикермен, Тавань та інші турецько-татарські фортеці. Збудувавши за допомогою українських козацьких корабелів протягом зими 1695/96 рр. військовий флот на Дону, військо під командуванням А. С. Шеїна і українські козаки на чолі з Я. Лизогубом навесні наступного року знову взяли в облогу Азов, а флот заблокував фортецю з моря. Після двох днів штурму турецький гарнізон капітулював. Вирішальну роль у взятті Азова відіграли українські козацькі війська. Зруйнування турецько-татарських фортець у пониззі Дніпра стало ще одним етапом розширення володінь Російської імперії.

АЗОВСЬКЕ СИДІННЯ

АЗОВСЬКЕ СИДІННЯ — героїчна оборона запорозькими та донськими козаками Азова від турецьких військ 1637—1642 рр. Влітку 1637 р. козаки несподівано оточили Азов і після двомісячної облоги здобули фортецю, визволивши майже 2 тис. невільників.

АЗОВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО

АЗОВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО сформоване царським урядом 1828 р. з козаків Задунайської Січі, які після російсько-турецької війни повернулися з Туреччини на батьківщину. Їх було поселено в Катеринославській губернії для охорони західного узбережжя Азовського моря. Наказним отаманом призначили Й. Гладкого. У 1862—1864 рр. цар примусово переселив Азовське козацьке військо на Північний Кавказ. Невдоволені азовці підняли повстання, жорстоко придушене російськими сатрапами. Ліквідоване 1865 р.

Шевченко. Євген Маланюк

 

Шевченко

Не поет — бо це ж до болю мало,

Не трибун — бо це лиш рупор мас,

І вже менш за все — «Кобзар Тарас»,

Він, ким зайнялось і запалало.

 

Скорше — бунт буйних майбутніх рас,

Полум’я, на котрім тьма розстала,

Вибух крові, що зарокотала

Карою за довгу ніч образ.

 

Лютий зір прозрілого раба,

Гонта, що синів свяченим ріже, —

У досвітніх загравах — степа

З дужим хрустом випростали крижі.

 

А ось поруч — усміх, ласка, мати

І садок вишневий коло хати.

Євген Маланюк

Здоров’я, хворість, старість, смерть

 

Здоров’я, хворість, старість, смерть

Здоров’я всьому голова.

                    *

Найбільше багатство — здоров'я.

                    *

В здоровому тілі — здоровий дух.

                    *

Здоровий, як хрін.

                    *

Здорова, як вода.

                    *

Веселий сміх — здоров’я.

                    *

Молодого кров гріє.

                    *

Світ великий — було б здоров’я!

                    *

Загоїться, поки весілля скоїться.

                    *

Здоров'я виходить пудами, а входить золотниками.

                    *

Добрі жорна все перемелють.

                    *

На добрий камінь що не дай, то змеле.

                    *

Хоч мале, та вузлувате.

                    *

Поганому животу і пироги вадять.

                    *

На плохенький животик і мед не йде в ротик.

                    *

Коли немає сили, то й світ не милий.

                    *

Пар кісток не ломить.

                    *

Здоров’я маємо — не дбаємо, а погубивши — плачемо.

                    *

Держи голову в холоді, а ноги в теплі — будеш жить вік на землі.

                    *

У ворожки лікуватись — без здоров’я остатись.

                    *

Надвоє бабка ворожила: або вмре, або буде жива.

                    *

Ворожка — на той світ дорожка.

                    *     

Люди часто хворіють, бо глядітись не уміють.

                    *

Не смерть страшна, а недуга.

                    *

Де болить — там і торкаєш кожну мить.

                    *

Перейшов на ліки — пропав навіки!

                    *

Хвороба нікого не красить.

                    *

Біль без язика, але каже, де болить.

                    *

Болить бік дев’ятий рік, та й досі до болю не привик!

                    *

Червоне яблучко, та всередині черв’ячок.

                    *

Капуста гарна, та качан гнилий.

                    *

Верба товста, та всередині пуста.

                    *

Великий дуб, та дуплинастий, а маленький — та натоптаний.

                    *

Скрипливе дерево довго живе.

                    *

Скрипливе дерево здорове перестоїть.

                    *

Скрипуче колесо довше ходить.

                    *

Молодість — буйність, а старість — не радість.

                    *

Золотий час — юнацькі літа!

                    *

Двічі молодим не бути.

                    *

Літа пливуть, як вода!

                    *

Запізнайте світа, поки служать літа!

                    *

Рожа червона, та й та блідне.

                    *

На свіжий цвіт і бджола сідає, а зів’ялий обминає.

                    *

Нове ситечко на кілочку, а як пристаріється — садять квочку.

                    *

Проти віку нема ліку.

                    *

Був кінь, та з’їздився.

                    *

Старий багато знає, а ще більше забув.

                    *

Забув віл, як телям був.

                    *

Старий хоче спати, а молодий — гуляти.

                    *

Старому подушечки, а молодому ігрушечки.

                    *

Старе — як мале: що побачить, того й просить.

                    *

Їв би паляниці, та зубів нема.

                    *

Кортить бабі шкуринка, та не вкусить.

                    *

Старий кіт, а масло любить.

                    *

Добрі ті зуби, та кисіль їдять!

                    *

Кисіль зубів не псує!

                    *

Не по зубах мені ці горішки!

                    *

Як молодим був, то сорок вареників з’їдав, а тепер хамелю-хамелю і насилу п’ятдесят умелю!

                    *

Старому та слабому годи завше, як малому.

                    *

Сподівався дід на обід, та й, не ївши, спати ліг.

                    *

Старому від хати вже нікуди шкандибати!

                    *

Старому піч — як малому колиска.

                    *

Годуй діда на печі, бо й сам будеш там!

                    *

Саме варило бабу постарило.

                    *

Пішли мої літа, як вітер круг світа.

                    *

Пройшов вік, як батогом хляснув!

                    *

Старій бабі і на печі ухаби.

                    *

Не буде баба дівкою.

                    *

І чорт на старість з монахи пішов!

                    *

Згадала баба дівич-вечір.

                    *

Старість то старість, а без віжок не вдержиш!

                    *

Пішов наш старий у танець, як мокрий горобець.

                    *

Був колись горіх, та звівся на сміх.

                    *

Старий, як світ.

                    *

І не мірошникує, а голова борошном припала.

                    *

Старість іде і хвороби веде.

                    *

Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом.

                    *

Старість — не радість, горб — не користь.

                    *

Старість — не радість, а смерть — не весілля.

                    *

Старість — не радість, а вмирать не хочеться.

                    *

Одної смерті не минеш, а двох не буде.

                    *

Смерть одна, а хвороб багато.

                    *

Смерть та родини не ждуть доброї години.

                    *

Смерть вістки не посилає.

                    *

Смерть не за горами, а за плечами.

                    *

Пішов на дно раків ловить!

                    *

Недовго вже йому ряст топтати!

                    *

Як хрипить у грудях, не буть йому в людях.

                    *

Перед смертю не нажитися.

                    *

Уже я поправлюсь, мабуть, попові в калитку.

                    *

Нашій Катрі полегшало: то не їла, а тепер і не балакає.

                    *

Горе тому, що земля на йому!

                    *

Мертвого з гробу не вертають.

                    *

З могили і калачем не виманиш!

                    *

Лучче годувати, як поминати.

                    *

Боятися смерті — на світі не жить!

                    *

Смерть боїться того, хто з нею бореться.

Дружба та гостинність

 

Дружба та гостинність

Для приятеля нового не пускайся старого.

                    *

З ким поведешся, того й наберешся.

                    *

З добрим поживеш — добро переймеш, а з лихим зійдешся — того й наберешся.

                    *

Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.

                    *

З добрими людьми завжди згоди можна дійти.

                    *

Хто до кого пристає, таким і стає.

                    *

Лихий доброго псує. 

                    *

Вірний приятель — то найбільший скарб.

                    *

В пригоді пізнавай приятеля.

                    *

Друга шукай, а найдеш — тримай.

                    *

Приятелева вода лучча ворогового меду.

                    *

Поміч у свій час — як дощ у засуху.

                    *

Одна головешка і в печі гасне, а дві і в полі горять.

                    *

Біля сухого дерева й сире горить.

                    *

В лиху годину узнаєш вірну людину.

                    *

Друзі пізнаються в біді.

                    *

Давніх друзів забувають, а при горі споминають.

                    *

Не той друг, що лащиться, а той, що печалиться.

                    *

З добрим дружись, а лихих стережись.

                    *

Чим багаті, тим і раді.

                    *

Набралося гостей з усіх волостей.

                    *

Люди добрі, тепла хата, є ідо їсти, є де спати,— хоч зимуй!

                    *

Що не є в печі, те й на стіл мечи!

                    *

Що хата має, тим і приймає.

                    *

Сідайте, хай ноги для дороги!

                    *

Гість — як невільник: де посадять, там і сидить.

                    *

На ласий кусок найдеться куток.