1808

• уряд Австро-Угорщини керівництво щепленням віспи в Галичині передав окружним лікарям. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.

1807

• при Петербурзькій медико-хірургічній академії відкрито спеціальне фармацевтичне училище, в якому почали підготовляти аптекарів, у т. ч. для України. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.

1806

• почав працювати медичний факультет Харківського університету; який розпочав в Україні підготовку дипломованих лікарів і фахівців фармацевтичної справи. Відділ (факультет) лікарських і медичних наук складався з п'яти кафедр: 1. Анатомії, фізіології, судової медицини і лікарської науки; 2. Хірургії; 3. Лікарського речовинослів’я (фармакології), фармації і лікарської словесності; 4. Повивального мистецтва; 5. Скотолікування. Першими професорами медицини були Г. Г. Корритарі (доктор медицини і магістр окулістики, кафедра лікарського речовинослів’я), Ф. І. Гізе, Л. О. Ванноті, М. П. Болгаревський. Я. М. Громов, П. О. Бутковський. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
• український вчений, професор Московської медико-хірургічної академії та Московського університету Єфрем Мухін (1766—1850, родом з Чугуєва), випускник Харківського колегіуму, видав перший у державі підручник з ортопедії "Перші начала костоправної науки". Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с. 

1805

• вперше на базі лікарень відкрито клініки — як навчально-наукові заклади. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
• у Львові влада Австро-Угорщини закрила Львівський університет: професорів-медиків Шіверека, Гакета, Седея і Гільдебранда переведено до Кракова: медичний факультет реорганізовано в Медичну колегію з дворічним терміном навчання, для підготовки хірургів і акушерів. Існувала до 1883 p., у якому її перетворено на Медико-хірургічну школу з трирічним терміном навчання, навчалися 40—115 осіб у рік. Існувала до 1875 р. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
• у селах Київщини лютувала епідемія віспи; повітові лікарі робили щеплення проти віспи, однак жителі рідко зверталися за допомогою. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.

1804

• у Полтаві було 5 лікарів, з них 2 — приватної практики; у повітах Полтавщини працювали 14 урядових лікарів і 13 приватно-практикуючих; у місті відкрито пологовий будинок, мабуть, перший в Україні; відкрито першу державну (казенну) аптеку, одночасно при ній засновано ботанічний сад, де вирощували лікарські рослини. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
• Петро Карпович Піддубик-Сущевський, оператор Чернігівської лікарської управи, опублікував першу на українських землях наукову працю з травматології "Про нову і правильну геогностичну ознаку утворення рубця після перелому кісток, з додатком різних спостережень з цього предмета, зроблених протохірургом П. П.". Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.

1803

• у Києві відкрито перший пологовий будинок; душевнохворих з будинку на Подолі переведено до "богоугодних" закладів при Кирилівській церкві, чим продовжено формування Київської Кирилівської психіатричної лікарні. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
• у Петербурзі видано посібник Йосипа Каменецького, уродженця Чернігівщини. "Короткий порадник про лікування хвороб простими способами" широковідомий також в Україні; до 1864 р. перевидано 9 разів російською, вірменською і грузинською мовами. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
• засновано бібліотеку Львівської фельдшерської школи (тепер — Львівський державний медичний коледж ім. А. Крупинського). Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.

1802

• у Києво-Могилянській академії відкрито медичний клас (прирівнювався до факультету), який за своїм рівнем мав відповідати тодішнім медичним школам; відіграв значну роль у розвитку медичної науки і підготовці національних медичних кадрів. Керівником і першим викладачем був відомий тоді вчений-медик Опанас Масловський (1753—1804) — один з перших професорів медицини у вищій школі України. За неповними даними, Академію закінчило 740 українських лікарів, багато з них продовжували освіту в західноєвропейських університетах. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
• у Львові професори медицини Крауснекер, Седей, Мазох, Кней і Крадотцер заснували своїм коштом заклад для безплатного щеплення віспи. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
• в Гамбургу вийшла книга німецького лікаря Й. В. Меллера "Подорож з Волині до Херсона", у якій згадано аптеку в Кременчуці і характеризується аптекаря Шіка, як "людину, що цілком знає своє діло і загалом дуже розумну та освічену"; до зруйнування Січі аптекар Шік був запорожцем, вів аптеку на Запорозькій Січі. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.