Павло Глазовий

Номінал: 2 грн

Дата введення в обіг: 28. 12. 2022

Матеріал: нейзильбер

Пам’ятна монета присвячену одному з найпопулярніших українських поетів-гумористів, заслуженому діячеві мистецтв України, лауреату премії імені Остапа Вишні (1988 рік), першому лауреату премії імені Петра Сагайдачного (1996 рік) – Павлу Прокоповичу Глазовому. Невичерпними джерелами творчості гумориста є скарби живої мови, іскристі перлини народної мудрості. Гумор поета-сатирика – доброзичливий, веселодайний; байкам притаманні дотепність і влучність; багато творів мають риси народного анекдоту та додають доброго настрою. Притаманні письменнику любов до рідної землі, свого народу, вболівання за українську мову, українське мистецтво, донесені до людей в гумористичній формі, підбадьорюють у найскладніші хвилини життя, а творчість – відкрита сторінка веселої вдачі українського народу.

На аверсі монети на дзеркальному тлі розміщено: угорі напис УКРАЇНА (півколом), праворуч від якого – малий Державний Герб України та рік карбування монети 2022; у центрі композиція: на тлі стилізованої розкритої книги – крісло-гойдалка, над яким пролітає муза митця (поета-сатирика), праворуч театральні маски, які символізують театр життя, в якому поет викриває і висміює негативні явища; унизу півколом номінал монети – 2 ГРИВНІ; логотип Банкнотно-монетного двору Національного банку України (унизу праворуч).

На реверсі монети розміщено: на тлі стилізованої розкритої книги в шаржовому стилі – портрет поета-гумориста, навколо якого написи: УСМІШКИ (вертикально ліворуч), БАЙКИ (вертикально праворуч), ГУМОРЕСКИ (під портретом); ліворуч та праворуч на дзеркальному тлі – образи героїв його гуморесок; унизу написи: 1922 2004 (роки життя поета); ПАВЛО ГЛАЗОВИЙ (півколом).

Художник: Кочубей Микола

Скульптор: Програмне моделювання: Лук’янов Юрій, Андріянов Віталій

Тираж (фактичний/оголошений), шт.: 30000/30000

Маса, г: 12.8

Діаметр, мм: 31

Категорія якості карбування: спеціальний анциркулейтед

Гурт: рифлений

Ой у лузі червона калина. УСС.

Ой у лузі червона калина

Слова С. Чарнецького

Музика народна

Ой у лузі червона калина похилилася.

Чогось наша славна Україна зажурилася.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

 

Марширують наші добровольці у кривавий тан

Визволяти наших українців з ворожих кайдан.

А ми наших братів-українців визволимо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

 

Гей, у полі ярої пшенички золотистий лай.

Розпочали стрільці українські з ворогами тан.

А ми тую ярую пшеничку ізберемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

 

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,

То прославить по всій Україні січових стрільців.

А ми тую стрілецькую славу збережемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

 

Видання Центру пам’яткознавства Національної академії наук України.

Науково-популярне видання «Український історичний календар-95». Додаток до журналу «Київська старовина». К.: 1994, - 224 с.

Перший український журнал

Журнал «Основа» почав виходити 1861 року в Петербурзі. Серед його авторів були найвідоміші українські письменники та вчені — Тарас Шевченко, Панько Куліш, Марко Вовчок, Степан Руданський, Леонід Глібов, Микола Костомаров. У часописі друкувалися літературні твори, історичні розвідки, статті з питань етнографії, фольклору, нариси про життя села, розповіді про українську культуру, мистецтво, освіту тощо. Більшість матеріалів були написані українською мовою. Часопис відстоював ідею навчання рідною мовою, закликав видавати якомога більше книжок, доступних селянам та іншим бідним верствам населення України.

Проте проіснувала «Основа» недовго. Брак коштів змусив редактора Василя Білозерського в 1862 році припинити видання українського літературного та науково-політичного часопису. Спроба відродити журнал у 1863 році не увінчалась успіхом, бо саме тоді міністр внутрішніх справ Росії Валуев видав таємний циркуляр про заборону друкувати наукові праці та книги українською мовою. Отже, про український часопис з політичним чи науковим спрямуванням не могло бути й мови. Тільки через двадцять років з’являється друком видання, яке охоплювало проблеми української історії та культури. Це був журнал «Киевская старина». Він виходив у 1882—1906 рр.

Видання Центру пам’яткознавства Національної академії наук України.

Науково-популярне видання «Український історичний календар-95». Додаток до журналу «Київська старовина». К.: 1994, - 224 с.

Сієм-вієм, посіваєм

 Сієм-вієм, посіваєм

Сієм-вієм, посіваєм,

З Новим роком вас вітаєм!

Щастя, радості, здоров"я

Всім вам бажаєм.

Сійся-родися, житечко, пшениця!

Щоб на Новий рік,

Вродило краще, ніж торік.

Щоб діти були здорові,

Їсти кашу всі готові,

Щоб вам була з них потіха,

А нам – грошей з півміха!

Сієм-вієм, посіваєм,

З Новим роком вас вітаєм!

Коляд, коляд, колядниця

 

Коляд, коляд, колядниця

Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,

А без меду не така,

Дайте, тітко, пирога.

Як не дасте пирога,

Візьму бика за рога,

Поведу на торжок,

Куплю собі пиріжок.

Щедрик-ведрик

 Щедрик-ведрик

Щедрик ведрик, дайте вареник,

Грудочку кашки, кільце ковбаски,

Ще того мало – дайте ще сала;

Ще того трішки – дайте лепішки;

Або дайте ковбасу, я додому понесу,

А як дасте кишку, то з'їм в затишку!

Винесіть книш, бо впустю в хату миш.

Винесіть ковбасу, бо всю хату рознесу!

Щедрики-бедрики, дайте вареники,

Мати казала, щоб дали сала,

А батько сварився, щоб не забарився,

Бо короткі свитки, то померзнуть литки

Щедрик-ведрик, дай вареник,

Щедрик-ведрик, сивий веприк.

Із колосочка – жита мисочка,

Із сніпочка – ціла бочка.

Мені – млинець,

Грудочка кашки, пару яєць. 

Щедрик, щедрик, щедрівочка

 Щедрик, щедрик, щедрівочка

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка,

Стала собі щебетати,

Господаря викликати:

- Вийди, вийди, господарю,

Подивися на кошару,

Там овечки покотились,

А ягнички народились.

В тебе товар весь хороший,

Будеш мати мірку грошей.

Хоч не гроші, то полова,

В тебе жінка чорноброва.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка.