Соломія Крушельницька

        Соломія Крушельницька (1872-1952) — оперна співачка і педагог, «Вагнерівська примадонна».

    Походила з родини греко-католицького священника з Тернопільщини. Вперше вийшла на сцену з хором товариства «Руська бесіда», а оперний дебют відбувся в міському театрі Львова. Навчалася у Львівській консерваторії та в італійських викладачів оперного співу.

    Вона виконала арії в 60 операх на найкращих сценах світу Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі, зокрема в операх «Аїда» і «Трубадур» Д. Верді, «Фауст» Ш. Гуно, «Євгеній Онєгін» П. Чайковського та ін. Її платівки записані в Нью-Йорку, Мілані та Варшаві. Саме Крушельницька порятувала оперу «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні, яка зазнала фіаско на прем'єрі з іншою виконавицею головної партії. Друга прем'єра оновленої опери була тріумфальною: публіка сімнадцять разів викликала співаків і композитора на сцену.

    Першою пропагувала українські народні пісні в камерних концертах, до яких перейшла після завершення оперної кар'єри.

    1939 р., після смерті чоловіка, приїхала до Львова відвідати родину — і залишилася назавжди через анексію Західної України СРСР. Похована на Личаківському цвинтарі у Львові.

1997 – НБУ ввів в обіг монету «Соломія Крушельницька»



Джерела та література:

1. Історія України. Пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва, обов ’язкові для розпізнавання, персоналії, основні дати та події. Тестові завдання у форматі ЗНО / Земерова Т. -  Тернопіль : Підручники і посібники, 2022. – 144 с.


Микола Лисенко

                     Микола Лисенко (1842-1912) — засновник української класичної музики.

       Походив з козацько-старшинського роду. Попри закінчення фізико-математичного факультету і навіть захист дисертації, віддав перевагу музиці. Автор опер «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Тарас Бульба», «Пан Коцький»; обробив понад 600 зразків українського музичного фольклору, створив цикл «Музика до «Кобзаря» Т. Шевченка», музику гімнів «Молитва за Україну» та «Вічний революціонер». Заснував першу в Україні національну Музично-драматичну школу, яка працювала за програмою консерваторії. Брав участь у роботі Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, був фундатором та головою ради правління просвітницького «Українського Клубу», що об'єднав київську інтелігенцію.

1992 – введення в обіг поштової марки "150 років з дня народження видатного композитора, основоположника української класичної музики, музичного єтнографа, диригента, піаніста і громадського діяча Миколи Лисенка".    

2002 – НБУ ввів в обіг монету «Микола Лисенко».

Джерела та література:

1. Історія України. Пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва, обов ’язкові для розпізнавання, персоналії, основні дати та події. Тестові завдання у форматі ЗНО / Земерова Т. -  Тернопіль : Підручники і посібники, 2022. – 144 с.


Леся Українка (Лариса Косач-Квітка)

        Леся Українка (Лариса Косач-Квітка) (1871-1913) — українська письменниця, перекладачка, фольклористка, культурна діячка.

          Виросла в родині українських інтелектуалів: мати — письменниця і феміністка Олена Пчілка, батько — дійсний статський радник, знавець літератури Петро Косач. Особливий вплив мав дядько — соціолог та економіст М. Драгоманов (псевдонім Українець). Її домашня освіта була блискучою, а через необхідність лікування — географія мандрівок надзвичайно широкою. Авторка поезій, прози і драм модерного напрямку, що до 1904 року видавалися лише в Австрійській імперії через російську цензуру. Драма «Бояриня», у якій ідеться про українсько-російські стосунки, у радянський час довго була забороненою. Разом з чоловіком організувала фольклорні експедиції, під час однієї з яких було зроблено перші аудіозаписи українських кобзарів.

1996 – НБУ ввів в обіг монету «Леся Українка».



Джерела та література:

1. Історія України. Пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва, обов ’язкові для розпізнавання, персоналії, основні дати та події. Тестові завдання у форматі ЗНО / Земерова Т. -  Тернопіль : Підручники і посібники, 2022. – 144 с.


Агатангел Кримський

        Агатангел Кримський (1871-1942) — український філолог, історик, перекладач і письменник.

        Походив із родини вчителя кримськотатарського походження. Студентські роки провів у Лазаревському інституті східних мов та на історико-філологічному факультеті Московського університету. Знав щонайменше шістдесят мов, досліджував староукраїнські тексти, які підтвердили український характер мови мешканців середньовічного Києва уже в XI ст., та заперечував тезу про те, що мешканці Києва домонгольської доби були росіянами, які згодом відійшли на Північ. Леся Українка присвятила Кримському свою драму «В катакомбах». 1918 р. обійняв посаду секретаря Української академії наук і заснував школу українського сходознавства. 1921 р. став директором Інституту української наукової мови. З кінця 1920-х років поступово позбавлений посад і можливостей публікуватись. У липні 1941 р. заарештований за звинуваченням в антирадянській націоналістичній діяльності, помер у в'язничному лазареті. Історик О. Пріцак влучно назвав його «найкращим кримським подарунком Україні».

2021 – НБУ ввів в обіг монету «Агатангел Кримський».

Джерела та література:

1. Історія України. Пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва, обов ’язкові для розпізнавання, персоналії, основні дати та події. Тестові завдання у форматі ЗНО / Земерова Т. -  Тернопіль : Підручники і посібники, 2022. – 144 с.


Андрей Шептицький

        Андрей Шептицький (1865-1944) — митрополит Української греко-католицької церкви, громадський діяч і меценат.

        Народився на Львівщині у старовинній графській українській родині. Після закінчення університету обрав релігійне служіння. У 33 роки став Станіславським єпископом. Першим почав використовувати рідну мову у спілкуванні з вірянами. 1900 р. став Галицьким митрополитом греко-католицької церкви. Всіляко підтримував український національний рух, звертався до австрійського уряду за підтримкою у створенні незалежної української держави. Такі погляди призвели до арештів як російською (1914), так і польською владою (1918, 1923). Злочини радянської влади, які торкнулися і родини Шептицьких, зумовили сподівання на німецьке звільнення в 1941 р. Але митрополит розчарувався у намірах німців, неодноразово виступав з протестами до райхсфюрера СС Гіммлера щодо винищення євреїв, написав листа Папі Римському із засудженням нацизму. Євреїв переховували в греко-католицьких монастирях і навіть у митрополичій резиденції; він особисто урятував три сотні єврейських дітей.

            Похований у крипті собору Св. Юра у Львові.

Джерела та література:

1. Історія України. Пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва, обов ’язкові для розпізнавання, персоналії, основні дати та події. Тестові завдання у форматі ЗНО / Земерова Т. -  Тернопіль : Підручники і посібники, 2022. – 144 с.


Іван Франко

        Іван Франко (1856-1916) — український письменник, публіцист, науковець, громадський і політичний діяч.

        Народився в с. Нагуєвичі на Львівщині. Після закінчення Дрогобицької гімназії вступив на філософський факультет Львівського університету. Разом із М. Павликом видавав журнали «Громадський друг», «Дзвін», «Світ», де публікував нові твори. У 1880-ті роки кілька разів нелегально відвідав Київ, де встановив контакти з діячами громади та одружився з Ольгою Хоружинською. 1893 р. одержав вчений ступінь доктора філософії. Щоправда, очолити кафедру Львівського університету Франкові не дали.

        1890 р. за підтримки М. Драгоманова став співзасновником Русько-української радикальної партії, яка неодноразово висувала Франка на посаду посла віденського парламенту і галицького сейму, але без успіху.

         Йому належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви «українці» замість «русини». Був членом Чеського наукового товариства, Харківський університет надав йому ступінь доктора наук, а Російська академія наук присудила премію за працю «Стадії над українською народною піснею». Помер на чужих руках — сини були в армії, дочка в Києві, дружина в лікарні. Поховали І. Франка у Львові на Личаківському цвинтарі.

2006 – НБУ ввів в обіг монету «Іван Франко».

Джерела та література:

1. Історія України. Пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва, обов ’язкові для розпізнавання, персоналії, основні дати та події. Тестові завдання у форматі ЗНО / Земерова Т. -  Тернопіль : Підручники і посібники, 2022. – 144 с.


Михайло Драгоманов

        Михайло Драгоманов (1841-1895) — український публіцист, історик, економіст, засновник українського соціалізму.

          Народився в Гадячі на Полтавщині. Рідний брат української письменниці О. Пчілки, матері Лесі Українки. За незалежні погляди був відрахований з останнього класу гімназії без права вступати до іншого навчального закладу, тому закінчував навчання екстерном. Викладав у Київському університеті. Активний учасник Старої громади та Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Прибічник ідеї перетворення Російської імперії на федерацію. Після звільнення з Київського університету за наказом Олександра II виїхав до Швейцарії, де видавав журнал «Громада». З 1889 р. працював у Софійському університеті (Болгарія). Залишив ім'я в історії як громадський діяч, історик, літературознавець, економіст, публіцист, філософ.

2001 – НБУ ввів в обіг монету «Михайло Драгоманов».

Джерела та література:

1. Історія України. Пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва, обов ’язкові для розпізнавання, персоналії, основні дати та події. Тестові завдання у форматі ЗНО / Земерова Т. -  Тернопіль : Підручники і посібники, 2022. – 144 с.