1801

• в Одесі відкрито міську лікарню. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.

1800

• лікар Єфрем Мухін (1766—1850), уродженець Слобожанщини, випускник Харківського колегіуму, згодом професор Московського університету, в рукописі своєї докторської дисертації (захищено в Геттінгені, 1804) вперше виклав основи рефлекторної теорії, основоположник анатомо-фізіологічного напряму в українській і російській медицині, розвинув учення про провідну роль головного мозку в життєдіяльності організму, підкреслював основну роль нервової системи у виникненні захворювань (теорія нервізму). За часів тоталітаризму основоположниками нервізму в країні називали С. П. Боткіна та І. П. Павлова. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
• за декретом Надвірної канцелярії Австро-Угорської імперії лікарям, що практикували, дозволялося мати домашні аптеки, якщо в місці їхнього проживання на віддалі однієї милі не було жодної аптеки; лікарі мали право видавати хворим лише ті ліки, які були вказані у фармакопеї. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
• у м. Кременчуці побудовано першу на українських землях велику державну лікарню Приказу громадського опікування. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
• в містах Черкасах і Шполі засновано аптеки. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
• Тимофій Смілівський (1769—1815) з України, професор ботаніки і хімії Петербурзької медико-хірургічної академії, переклав з латини працю К. Ліннея "Філософія ботаніки". Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
• XVIII ст. — початок створення в Україні державних лікарень. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
• XVIII ст. — на Закарпатті в першій половині століття при магістратах міст почали вводити посади штатних хірургів (цирульників). Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
• XVIII ст. — у другій половині століття складено Устав цеху цирульників м. Києва, копія якого збереглася у справах губернської канцелярії в Архіві древніх актів при Київському університеті; це єдиний документ цехової медицини на Східній Україні, знайдений С. Верхратським 1941 р. За Уставом цирульники лікували всі поранення (у т. ч. вогнепальні), зубні, венеричні і шкірні хвороби; внутрішні хвороби офіційно не належали до компетенції цирульників, але оскільки лікарів було мало, то і їх вони нерідко лікували. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
• XVIII ст. —аптекарських учнів ("гезелів") підготовляли трирічним стажуванням в аптеках молоді з чотирикласною освітою, навчання також відбувалося на аптекарських городах; після довготривалої сумлінної служби учні складали іспит на провізора; при наявності вакансії одержували звання аптекаря. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.

1799

• в Києві відкрито ще одну аптеку громадської опіки, якою керував І. В. Чекалов. Існувала до першої половини XIX ст. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
• у Харкові при губернській аптеці створено аптекарський сад; ініціатор його організації — Петро Пискуновський, перший український аптекар (досі були звичайно німці) на Наддніпрянщині. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.

1798

• у повітах Київської губернії було 9 лікарів: за їхніми даними найчастішими захворюваннями були хвороби кишок з кривавими проносами, венеричні хвороби, цинга. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.

1797

• у м. Полтаві лікар Іван Тишевський (1760—1830) своїм коштом побудував міську лікарню для безплатного лікування незаможних хворих — одну із перших лікарень у провінції. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
• в Єлисаветграді після закінчення російсько-турецької війни царський уряд, не зацікавлений у розвитку в Україні виших шкіл, закрив Медико-хірургічну школу (відкриту 1787 р.); учнів переведено до Московського та Петербурзького медичних училищ. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.

1796

• на Лівобережній Україні царський уряд запровадив у губерніях лікарські управи; в повітах — повітові лікарські управи; лікарі міської управи та повітові лікарі почали контролювати та обмежувати практику цирульників; деякі цирульники стали помічниками повітових лікарів. За цирульниками, які належали до цеху, зберігалося право вільно практикувати; управи забороняли медичну практику особам, що не пройшли перевірки. У кожному повіті під контролем повітових лікарів і лікарів-акушерів працювали повивальні бабки (акушерки), які пройшли відповідне навчання і склали іспит. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
• Максим Парпура переклав у Петербурзі книгу Жакеня "Початкові основи всезагальної і лікарської хімії", яка значно вплинула на розвиток фармації у країні. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.
• 1796—1798 — професор хірургії й акушерства медичного факультету Львівського університету Томаш Кнауер видав підручник "Опис хірургічних інструментів для вивчення практики", надрукований латинською, німецькою і французькою мовами з 25 малюнками інструментів у натуральну величину. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.

1795

• в містах Умані та Чернігові відкрито аптеки. Ярослав Ганіткевич. Історія української медицини в іменах і датах. Львів, 2004. – 368 с.