Кость Левицький (1859-1941) — український громадський і політичний діяч, голова уряду ЗУНР.
Народився в сім'ї греко-католицького священника в Тисмениці, навчався у Львівському та Віденському університетах. Юридичну практику успішно поєднував із підприємництвом, ставши співзасновником таких кооперативів та кредитних спілок, як «Народна торгівля», «Дністер» тощо. Працював у «Просвіті», формував українську юридичну термінологію. 1899 р. обраний членом президії УНДП, а згодом її головою. 1907 р. став послом австрійського парламенту, а наступного року — Галицького сейму. З початком Першої світової війни очолив Головну українську раду, а в листопаді 1918 р. — уряд ЗУНР — Державний Секретаріат. Після падіння ЗУНР політик головував у дипломатичних місіях держави. У міжвоєнний період входив до УНДО. 1939 р., після вступу Червоної армії до Львова, 80-річного Левицького заарештували і звільнили лише за півтора роки. У червні 1941 р. очолив Раду Сеньйорів Української держави, проголошеної ОУН-Б. Похований на Янівському меморіальному цвинтарі у Львові.
2009 – НБУ ввів в обіг
монету «Кость Левицький».
Джерела та література:
1. Історія України. Пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва, обов ’язкові для розпізнавання, персоналії, основні дати та події. Тестові завдання у форматі ЗНО / Земерова Т. - Тернопіль : Підручники і посібники, 2022. – 144 с.