Софійський собор у Києві — перлина давньоруської архітектури, найвеличніша споруда стольного граду й усієї держави. Це найдавніший християнський храм, що зберігся на східнослов’янських теренах. Літописні джерела, а також свідчення «Слова про Закон і Благодать» митрополита Іларіона не полишають сумнівів у тому, що будівничим Софії Київської, як і всього нового міста, був князь Ярослав Мудрий. Писемні джерела подають дві дати заснування собору: 1017 р. та 1037 р. Софійський собор будували як головний храм держави, який було призначено не лише для богослужінь, а й проведення найурочистіших державних церемоній.
На межі XVII—XVIII ст.
за часів гетьмана Івана Мазепи Софію перебудовано. «Вбраний у барокові шати»
собор набув вигляду, який у своїх основних рисах зберігається донині.
Софійський собор в XI ст. був увінчаний 13 банями, що утворювали пірамідальний
силует. На межі XVII — XVIII ст. за часів гетьмана Івана Мазепи Софію
перебудовано. Над собором звели 6 нових бань, і їх стало 19. Баням надали
грушоподібної форми. Фасади потинькували і побілили, бані позолотили. «Вбраний
у барокові шати» собор набув вигляду, який у своїх основних рисах зберігається
донині.
Джерела та література:
Власов В. С. Пам'ятки архітектури та образотворчого
мистецтва, обов'язкові для розпізнавання. Тестові завдання / В. С. Власов. –
Київ: Літера ЛТД, 2018. – 80 с.